Іоанн (Петін)

Іоанн Петін
Іоанн Петін
Ім'я при народженні	Олексій Олексійович Петін
Народився	9 (21) березня 1813 ; Волово (Липецька область), Лівенський повітd, Орловська губернія, Російська імперія
Помер	8 (20) липня 1889 (76 років) ; Полтава, Російська імперія
Поховання	Хрестовоздвиженський монастир (Полтава)
Підданство	Російська імперія
Національність	росіянин
Діяльність	священник
Alma mater	Київська духовна академія
Посада	архієпископ Полтавський і Переяславський
Попередник	Олександр Павлович
Наступник	Іларіон Юшенов
Конфесія	православ'я
Батько	Олексій Петін
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Іоанн.

Іоанн (в миру Олексій Олексійович Петін; 21 березня 1813 — 20 липня 1889) — церковний діяч часів Російської імперії.

Життєпис

Син паламаря (за іншими відомостями — дяка) Олексія Петіна. Народився 1813 року в селі Волово Ливенському повіту Орловської губернії. При народжені отримав ім'я Олексій. Навчався в Орловській духовній семінарії. після закінчення був учителем архієрейських півчих, але захворів і тому довго не з'являвся на службу, за що єпископ орловський Никодим віддалив його. деякий час служив в місцевого поміщика.

Перебрався до Києва, де поступив до духовної академії, яку закінчив 1839 року. 27 вересня того ж року призначено викладачем до Тверської духовної семінарію, але 17 листопада того ж року переведений до Орловської духовної семінарії.

У 1840 році оженився на небозі Київського митрополита Філарета, що сприяло кар'єрі. Того ж року спочатку отримав сан диякона, невдовзі — священника, після чого отримав одну з найкращих парафій в Орловській губернії.

1841 року отримав ступінь кандидата богослов'я. Того ж року помирає дружина. 1842 року Олексія Петіна призначено доглядачем Києво-Подільського духовного училища. Того ж року прийняв чернечий постриг, змінивши ім'я на Іоанн.

14 листопада 1848 року введено в сан архімандрита та призначено ректором Київської духовної академії й настоятелем Київського Пустинно-Микільського монастиря. 1850 року стає ректором Катеринославської духовної семінарії, членом консисторії і цензором проповідей.

1852 року призначено намісником Києво-Печерської лаври. Брав участь в спорудженні Володимирського собору та у відкритті печер на Панкратьєвському узвозі.

1862 року призначений на кафедру єпископа Кавказького, але з нагоди відкриття архієрейської вакансії в Полтавській єпархії 23 грудня того ж року хіротонізовано на єпископа Полтавськогота Переяславського. 1878 року возведений у сан архієпископа.

1887 року через похилий вік пішов з посади, проте залишився мешкати в Полтавському архієрейському будинку. помер 1889 року. Поховано в Хрестовоздвиженському монастирі, в теплому Свято-Духівському храмі.

Джерела

Русский биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением А. А. Половцова. 1896—1918.
Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Полтава, 1914. Стр. 17—88