Перейти до вмісту

Іонов Олексій Васильович (письменник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іонов Олексій Васильович
Народився7 лютого 1911(1911-02-07) Редагувати інформацію у Вікіданих
Щербачі, Q21349354?, Краснозоренський район, СРСР[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер24 червня 1976(1976-06-24) (65 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Донецьк, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, журналіст, новеліст, драматург Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьтворче та професійне письмоd[2], проза[2], драма[2] і журналістика[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛітературний інститут імені Горького Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоСП СРСР і Національна спілка письменників України[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанроповідання, нарис, повість[d], п'єса і роман Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Іонов Олексій Васильович (1911–1976) — письменник, журналіст, літературознавець, член Спілки письменників СРСР, автор понад 20 книг.

Біографія

[ред. | ред. код]

Іонов народився у 1911 році в селі Щербачеве Орловської облості. Наприкінці 20-х років XX століття родина Іонових переїхала в місто Шахти. Олексій працював на шахті, а вечорами навчався на робітфаку. Писав замітки про працю гірників для місцевої газети. У середині 30-х років А. В. Іонов став заступником головного редактора Шахтинський газети «Червоний шахтар». У 1935 році в «Альманасі початківців», виданому в Ростові-на-Дону, була опублікована перша повість Олексія Іонова «Гул в лавах». Рік по тому його розповіді з'явилися в московському журналі «Червоноармієць-червонофлотець». У 1937 році А. В. Іонов був заарештований за доносом співробітниками НКВС, але в 1939 році звільнений за рішенням Ростовського обласного суду через недоведеність доказів. У 1942 році Олексій Іонов з родиною переїжджає в Сталіно (нині Донецьк). Працював кореспондентом газети «Правда». У 1947 році був виданий перший збірник Іонова «Донецькі оповідання». Заочно закінчив Московський Літературний інститут імені О. М. Горького, був прийнятий до Спілки письменників. Останні роки життя Іонов працював над романом «Зарево над Донбасом». Іменем А. В. Іонова названі вулиці в містах Шахти Ростовської області та Донецьку (Україна), встановлено меморіальні дошки.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Ионов А. В. Донбасс, земля героев. Очерки. — Сталино: Сталинское изд., 1958.
  • Ионов А. В. Донбасс непреклонный. Очерки. — Донецк: Донбасс, 1978.
  • Ионов А. В. Тревоги о человеке. Повести, рассказы, юморески. — Донецк: Донбасс, 1970.
  • Ионов А. В. Дорога из мрака: рассказы.- Киев: Худ. литература, 1962.
  • Ионов А. В. О писателях и книгах. — Донецк: Книжное издательство, 1963.
  • Ионов А. В. В городе у моря: пьеса // Дон. — 1997.- № 12.- С. 69 — 100.
  • Ионов А. В. Зарево над Донбассом: роман // Огонек. — 1975.- № 1-9.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Письменники Радянської УкраїниВ-во «Український письменник», 1976. — С. 130. — 416 с.
  2. а б в г Чеська національна авторитетна база даних

Джерелла

[ред. | ред. код]