Перейти до вмісту

Іоселіані Отар Давидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Отар Іоселіані
ოთარ იოსელიანი
Зображення
Отар Іоселіані, 2010
Отар Іоселіані, 2010
Дата народження2 лютого 1934(1934-02-02)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняТифліс, Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка, СРСР[1][4][…]
Дата смерті17 грудня 2023(2023-12-17)[6][7][8] Редагувати інформацію у Вікіданих (89 років)
Місце смертіТбілісі, Грузія[7]
ГромадянствоФранція Франція
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії Редагувати інформацію у Вікіданих і Тбіліська державна консерваторія імені Вано Сараджишвілі Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіясценарист, режисер монтажу, актор, режисер, композитор, диригент, піаніст, режисер-документаліст, кінорежисер, педагог
Кар'єра19582006
ЗакладВищі курси сценаристів і режисерівd Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusПрощавай, рідний дім Редагувати інформацію у Вікіданих, Фаворити Місяця Редагувати інформацію у Вікіданих, Жив співучий дрізд Редагувати інформацію у Вікіданих, І стало світло (фільм, 1989) Редагувати інформацію у Вікіданих, Ранок понеділка Редагувати інформацію у Вікіданих і Полювання на метеликів (фільм, 1992) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 0409646
CMNS: Іоселіані Отар Давидович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Отар Давидович Іоселіані, (груз. ოთარ იოსელიანი; 2 лютого 1934(19340202), Тбілісі — 17 грудня 2023[9]) — грузинсько-французький кінорежисер, сценарист, актор. З 1982 року мешкав і працюв у Франції, куди емігрував у зв'язку з проблемами з радянською цензурою.

Біографія

[ред. | ред. код]

Отар Іоселіані народився 2 лютого 1934 року в Тбілісі, Грузія.

Вчився на механіко-математичному факультеті Московського державного університету. У 1961 році закінчив режисерський факультет ВГІКу (майстерня О. Довженко, М. Чіаурелі).

У 1961 році Іоселіані поставив короткометражну стрічку «Квітень», а в 1964 році зняв документальний фільм «Чавун», показавши у ньому один день роботи металургійного заводу. Вже для цих фільмів був характерний оригінальний режисерський стиль, який яскраво виявився в його першій повнометражній картині «Листопад» (1966 рік), яка була відзначена в Каннах і отримала нагороду ФІПРЕССІ та Жоржа Садуля за найкращий дебют. У 1971 році на екрани вийшов фільм «Жив співучий дрізд», а в 1976 році режисер поставив «Пастораль», який отримав приз ФІПРЕССІ на Берлінському фестивалі.

З початку 1980-х років Отар Іоселіані працював у Франції, там він зняв декілька документальних і короткометражних картин: у 1984 році фільм «Фаворити Місяця», нагороджений на Венеціанському кінофестивалі Спеціальним призом журі. Цією ж премією були відзначені ще два фільми Іоселіані— «І стало світло» (1989 рік) і «Розбійники. Глава 7» (1996 рік). У 1999 році на екрани вийшов новий фільм Отара Іоселіані, у якому він зіграв одну з головних ролей, — «Прощавай, рідний дім». Лауреат Царськосельської художньої премії (2001 рік).

Режисер

[ред. | ред. код]

Сценарист

[ред. | ред. код]

Актор

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]