Іосіфов Дмитро Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іосіфов Дмитро Володимирович
рос. Дмитрий Владимирович Иосифов
Дата народження22 жовтня 1965(1965-10-22)[1] (58 років)
Місце народженняМінськ, Білоруська РСР, СРСР
Громадянство СРСР
 Білорусь
 Росія
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
Професіяактор, кінорежисер, сценарист
IMDbID 0409654

Дмитро Володимирович Іосіфов (нар. 22 жовтня 1965(19651022), Мінськ, БРСР, СРСР) — радянський, білоруський і російський актор театру і кіно, кінорежисер і сценарист[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Дмитро Іосіфов народився 22 жовтня 1965 в Мінську в сім'ї інженера і біолога. Старший і молодший брати — Андрій (р. 1963) і Микола (р. 1977), зараз працюють програмістами[3].

У віці 9 років був помічений асистентом режисера студії «Білорусьфільм» і затверджений на роль Буратіно у фільмі «Пригоди Буратіно», яка прославила хлопчика (спочатку Дмитро пробувався на Арлекіна)[4]. Після фільму пропозиції зніматися стали надходити до нього одне за іншим[3].

Закінчивши школу, Дмитро вступив до ВДІКу, де вчився на курсі Олексія Баталова. Після закінчення ВДІКу Йосипів був розподілений в Мінськ, де працював в Мінському театрі-студії кіноактора. У той час він багато знімався на різних кіностудіях, але найбільше ролей він зіграв в картинах студії «Ленфільм». Паралельно навчався режисерського майстерності на кінофакультеті Білоруської державної академії мистецтв (майстерня В. Турова)[5] .

Наприкінці 1990-х років повернувся в Москву, де почав кар'єру режисера.

Станом на 2009 рік зняв близько сорока рекламних роликів (фірми Tefal, Panasonic, Dilmah)[6][4].

У 1998 році був режисером гумористичного скетч-шоу «Маленька смішна передача», що виходив на каналі НТВ[7].

У 2002 році на запрошення Костянтина Ернста став одним з режисерів другого сезону реаліті-шоу «Останній герой» на «Первом канале»[8].

Через 2 роки також знімав реаліті-шоу «12 негренят» для телеканалу ТНТ.

З 2005 року режисирує телевізійні серіали і фільми[3].

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина Наталія — художник по костюмах. Є сини: Андрій (нар. 2 травня 1987), Антон (рід. 1994) і Артем (рід. 2005).

Андрій Іосіфов із 2009 року працює оператором в різних телесеріалах[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ČSFD — 2001.
  2. ↑ Дмитрий Иосифов. Скажите, как его зовут?. Караван историй. 2017-12. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  3. ↑ а б в г "Буратино" Дима Иосифов: Не хочу просто отрабатывать деньги. Собеседник. 2 липня 2015. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  4. ↑ а б Актер и режиссер Дмитрий Иосифов, сыгравший в детстве Буратино: «За время съёмок я сносил 50 длинных носов и 30 пар деревянных ботинок». Факты и комментарии. 5 січня 2005. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 6 жовтня 2020.
  5. ↑ Последний Буратино. Огонёк. 26 вересня 2004. Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  6. ↑ Дмитрий Иосифов: «Деревянным мальчиком останусь до самой старости». Я-газета. 30 квітня 2009. Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  7. ↑ Бывший «Том Сойер» Федя Стуков стал режиссером шоу «За стеклом», а «Гек Финн» Влад Галкин - звездой боевиков. Факты и комментарии. 19 листопада 2003. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 6 жовтня 2020.
  8. ↑ Дмитрий Иосифов: «Уехал после того, как Лукашенко всем пообещал «чарку i шкварку». Хартыя’97. 18 січня 2008. Архів оригіналу за 18 квітня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іосіфов_Дмитро_Володимирович&oldid=35815694