Перейти до вмісту

Іоффе Григорій Адольфович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іоффе Григорій Адольфович
Перший заступник Голови Верховної Ради Автономної Республіки
28 лютого — 17 березня 2014
Президентв.о Олександр Турчинов
Прем'єр-міністрАрсеній Яценюк
ПопередникСергій Доніч
Наступникпосада скасована в результаті анексії Криму
Перший заступник Голови Державної Ради Республіки Крим
17 березня — 30 червня 2014
ПрезидентВолодимир Путін
Прем'єр-міністрСергій Аксьонов
Попередникпосада запроваджена
НаступникАндрій Козенко

Народився3 квітня 1953(1953-04-03) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сімферополь, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер17 листопада 2020(2020-11-17) (67 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сімферополь Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якжурналіст Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна Росія Росія
НаціональністьЄврей
Alma materТНУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяПартія Регіонів
Єдина Росія
БатькоАдольф Абрамович Іоффе
МатиАеліта Михайлівна Цейтлін
ДітиДенис
Нагороди

Григорій Адольфович Іоффе (3 квітня, 1953, Сімферополь, Кримська область — 17 листопада 2020, Сімферополь) — колишній український та російський політичний діяч, колаборант.

Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим 5—6 скликання від Партії Регіонів (2006—2010, 2010—2014). Перший заступник голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим (28 лютого — 17 березня 2014), перший заступник голови «Верховної Ради Республіки Крим» (17 березня — 30 червня 2014), голова «Громадської палати Республіки Крим» (30 червня 2014 — 17 листопада 2020), член партії Єдина Росія[1].

Заслужений журналіст України (2003) та заслужений журналіст так званої «Респубілки Крим» (2018).

Біографія

[ред. | ред. код]

Батько — Адольф Абрамович Іоффе (1929—2015), ветеран Німеько-радянської війни, заслужений енергетик Автономної Республіки Крим, почесний громадянин Сімферополя та депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим IV скликання[2]. Мати — Аеліта Михайлівна Цейтлін (1929—2013), лікар невролог, працювала в 1—му сімферопольському пологовому будинку. Бабуся по материнській лінії — Віра Григорівна Михайлова.

Освіта

[ред. | ред. код]
  • 1970 — сімферопольська школа № 40

Кар´єра

[ред. | ред. код]
  • 1974—1977 — вчитель російської мови та літератури у Лозовській школі Симферопольського району Кримської області
  • 2001—2006—головний редактор кримської республіканської громадсько—політичної газети «Респубілка Крим»

Політична кар´єра

[ред. | ред. код]
  • Жовтень 2009 — березень 2010 — перший заступник голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим
  • Листопад 2010—28 лютого 2014—заступник голови Верховної Ради Криму
  • З 28 лютого по 17 березня 2014 — перший заступник голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим
  • З 17 березня 2014 — перший заступник представника «Державної Ради Республіки Крим»
  • 30 червня 2014 — голова «Громадської палати Республіки Крим»

Смерть

[ред. | ред. код]

Помер 17 листопада 2020 під зупинки серця через захворювання COVID—19.

Родина

[ред. | ред. код]

Був одружений.

Син — Денис, доктор наук, спеціалізується на поезії «срібного століття», працює в Гентському університеті в Бельгії.

Кримінальне провадження

[ред. | ред. код]

Прокуратурою АРК був звинувачений у державній зраді та оголошений у розшук[3].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Заслужений журналіст України (2003);
  • Медаль «За звільнення Криму та Севастополя» (17 березня 2014) — за особистий вклад в справу «повернення Криму» в Росію[4];
  • Заслужений журналісти «Республіки Крим» (30 березня 2018)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В состав регионального политсовета «Единой России» в Крыму вошли 15 человек | Новости Крыма. news.allcrimea.net. Процитовано 6 вересня 2024.
  2. Иоффе Адольф Абрамович. crimiz.ru. Процитовано 6 вересня 2024.
  3. nataly (6 серпня 2015). Прокуратура АРК предоставила список экс-депутатов ВР Крыма, объявленных в розыск. Центр журналістських розслідувань (укр.). Процитовано 15 серпня 2024.
  4. Медаль за освобождение Севастополя и Крыма получили: Путин, Газманов, Чалый, Шойгу и еще 128 человек. web.archive.org. 24 липня 2014. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 6 вересня 2024. [Архівовано 2014-07-24 у Wayback Machine.]