Іоффе Григорій Адольфович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Адольфович Іоофе
Перший заступник Голови Верховної Ради Автономної Республіки
28 лютого — 17 березня 2014
Президентв.о Олександр Турчинов
Прем'єр-міністрАрсеній Яценюк
ПопередникСергій Доніч
Наступникпосада скасована в результаті анексії Криму
Перший заступник Голови Державної Ради Республіки Крим
17 березня — 30 червня 2014
ПрезидентВолодимир Путін
Прем'єр-міністрСергій Аксьонов
Попередникпосада запроваджена
НаступникАндрій Козенко

Народився3 квітня 1953(1953-04-03)
Сімферополь
Помер17 вересня 2020(2020-09-17) (67 років)
Сімферополь
Відомий якжурналіст
ГромадянствоУкраїна Україна Росія Росія
НаціональністьЄврей
Alma materТНУ
Політична партіяПартія Регіонів
Єдина Росія
БатькоАдольф Абрамович Іоффе
МатиАеліта Михайлівна Цейтлін
ДітиДенис
Нагороди

Григорій Адольфович Іоффе (3 квітня, 1953, Сімферополь, Кримська область — 17 листопада 2020, Сімферополь) — колишній український та російський політичний діяч, колаборант.

Депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим 5—6 скликання від Партії Регіонів (2006—2010, 2010—2014). Перший заступник голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим (28 лютого — 17 березня 2014), перший заступник голови «Верховної Ради Республіки Крим» (17 березня — 30 червня 2014), голова «Суспільної палати Республіки Крим» (30 червня 2014 — 17 листопада 2020), член партії Єдина Росія[1].

Заслужений журналіст України (2003) та заслужений журналіст так званої «Респубілки Крим» (2018).

Біографія

[ред. | ред. код]

Батько — Адольф Абрамович Іоффе (1929—2015), ветеран Німеько-радянської війни, заслужений енергетик Автономної Республіки Крим, почесний громадянин Сімферополя та депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим IV скликання[2]. Мати — Аеліта Михайлівна Цейтлін (1929—2013), лікар невролог, працювала в 1—му сімферопольському пологовому будинку. Бабуся по материнській лінії — Віра Григорівна Михайлова.

Освіта

[ред. | ред. код]
  • 1970 — сімферопольська школа № 40

Кар´єра

[ред. | ред. код]
  • 1974—1977 — вчитель російської мови та літератури у Лозовській школі Симферопольського району Кримської області
  • 2001—2006—головний редактор кримської республіканської суспільно—політичної газети «Респубілка Крим»

Політична кар´єра

[ред. | ред. код]
  • Жовтень 2009 — березень 2010 — перший заступник голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим
  • Листопад 2010—28 лютого 2014—заступник голови Верховної Ради Криму
  • З 28 лютого по 17 березня 2014 — перший заступник голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим
  • З 17 березня 2014 — перший заступник представника «Державної Ради Республіки Крим»
  • 30 червня 2014 — голова «Суспільної палати Республіки Крим»

Смерть

[ред. | ред. код]

Помер 17 листопада 2020 під зупинки серця через захворювання COVID—19.

Родина

[ред. | ред. код]

Був одружений.

Син — Денис, доктор наук, спеціалізується на поезії «срібного століття», працює в Гентському університеті в Бельгії.

Кримінальне провадження

[ред. | ред. код]

Прокуратурою АРК був звинувачений у державній зраді та оголошений у розшук[3].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Заслужений журналіст України (2003);
  • Медаль «За звільнення Криму та Севастополя» (17 березня 2014) — за особистий вклад в справу «повернення Криму» в Росію[4];
  • Заслужений журналісти «Республіки Крим» (30 березня 2018)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. В состав регионального политсовета «Единой России» в Крыму вошли 15 человек | Новости Крыма. news.allcrimea.net. Процитовано 6 вересня 2024.
  2. Иоффе Адольф Абрамович. crimiz.ru. Процитовано 6 вересня 2024.
  3. nataly (6 серпня 2015). Прокуратура АРК предоставила список экс-депутатов ВР Крыма, объявленных в розыск. Центр журналістських розслідувань (укр.). Процитовано 15 серпня 2024.
  4. Медаль за освобождение Севастополя и Крыма получили: Путин, Газманов, Чалый, Шойгу и еще 128 человек. web.archive.org. 24 липня 2014. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 6 вересня 2024.