Ірано-пакистанські відносини
| Ірано-пакистанські відносини | |
|---|---|
| |
 Іран |
 Пакистан |
Ірано-пакистанські відносини — двосторонні дипломатичні відносини між Іраном і Пакистаном. Протяжність державного кордону між країнами становить 959 км[1].
У серпні 1947 встановлено дипломатичні відносини між країнами, Іран став першою країною у світі, яка визнала суверенний статус Пакистану.
У 1955 Пакистан разом з Іраном, Іраком і Туреччиною вступили в Багдадський пакт, який в 1959 після виходу Іраку перейменований в Організацію центрального договору[2].
Пакистан та Іран налагодили тісне економічне співробітництво, яке вийшло на перший план, хоча спочатку метою Організації центрального договору було створення оборонного союзу.
У 1979 в Ірані відбулася Ісламська революція, уряд шахіншаха Мохаммеда Рези Пехлеві повалено і нова іранська влада ухвалила рішення вийти з Організації центрального договору[3].
У період Холодної війни країни намагалися розвивати відносини: Іран підтримав Пакистан у його конфлікті з Індією, а Пакистан, у свою чергу, надав військову допомогу Ірану під час Ірано-іракської війни.
У 2000-х ірано-пакистанські відносини продовжили зміцнюватися в економічному та військовому плані. Іранські та пакистанські війська спільно беруть участь у боротьбі з наркотрафіком, белуджськими сепаратистами та талібами вздовж їхнього спільного кордону[4].
У 2013 BBC World Service Poll провів опитування в Пакистані, за результатами якого з'ясувалося, що 76% пакистанців оцінюють політику Ірану позитивно. Це робить Пакистан найбільш проіранською країною у світі[5].
У січні 2024 року Іран завдав ракетного удару по базах «Джаїш аль-Адль», яка розташована в пакистанської провінції Белуджистан. Уряд Пакистану засудив напад і заявив, що Іран вбив двох дітей. Пакистан відкликав з Тегерана свого посла. Через день Пакистан завдав удару у відповідь по базах ВАБ на території Ірану. Незабаром відносини між двома країнами були нормалізовані[6][7].
У 2005-2009 обсяг двосторонньої торгівлі збільшився майже на 1 мільярд доларів США (з 500 млн. до 1,4 млрд. доларів США).
29 січня 2013 генеральний консул США Майкл Додман пригрозив Пакистану економічними санкціями, якщо він не відмовиться від співпраці з Іраном в енергетичній сфері.
У 2014 мало бути завершено будівництво газопроводу з Ірану до Пакистану.
У 2016 уряди обох країн оголосили про те, що планують за 5 років довести обсяг товарообігу до 5 млрд. доларів. доларів США[8].
Обидві країни є членами Ісламської вісімки, Організації економічного співробітництва (ОЕС) та спостерігачами в Шанхайській організації співробітництва (ШОС).
- ↑ The World Factbook. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 21 лютого 2017. [Архівовано 2012-02-03 у Wayback Machine.]
- ↑ Pakistan - Early Foreign Policy. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 24 березня 2018.
- ↑ Iran - Relations with Regional Powers. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 24 березня 2018.
- ↑ Alam, Shah. Iran-Pakistan Relations: Political and Strategic Dimensions // Strategic Analysis. — © The Institute for Defence Studies and Analyses, 2004. — Т. 28, № 4, Число 20 (12). — С. 20. — DOI:. Архівовано з джерела 29 травня 2020.
- ↑ Max Fisher (11 січня 2013). Iran is popular in Pakistan, overwhelmingly disliked everywhere else. Washington Post. Архів оригіналу за 14 січня 2013.
- ↑ Farmer, Ben (18 січня 2024). Pakistan carries out strikes on militant groups inside Iran. The Telegraph. Архів оригіналу за 18 січня 2024. Процитовано 18 січня 2024.
- ↑ Operation Marg Bar Sarmachar. mofa.gov.pk. Ministry of Foreign Affairs. Архів оригіналу за 18 січня 2024. Процитовано 18 січня 2024.
- ↑ Pakistan, Iran plan to take annual trade to $5b | The Express Tribune. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 24 березня 2018.