Іриклінська ГЕС
| Іриклінська ГЕС | |
|---|---|
 | |
| 51°40′19″ пн. ш. 58°37′39″ сх. д. / 51.67194444° пн. ш. 58.6275° сх. д. | |
| Країна |  Росія |
| Стан | працює |
| Річка | Урал |
| Початок будівництва | 1941 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1958—1959 |
| Установлена потужність | 22,5 megawatt |
| Середнє річне виробництво | 70 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | гребельна |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | радіально-осьові |
| Кількість та марка турбін | 3×РО-123-ВМ-200 |
| Потужність гідроагрегатів | 3×7,5 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | кам'яно-накидна |
| Висота греблі | 36 м |
| Довжина греблі | 448 м |
| Шлюз | ні |
| ЛЕП | 110 кВ |
| Власник | Інтер РАО |
  Іриклінська ГЕС | |
| Мапа | |
 | |
 Іриклінська ГЕС у Вікісховищі | |
Іриклінська ГЕС — гідроелектростанція на річці Урал в Оренбурзькій області, біля селища Іриклінський. Найбільша гідроелектростанція на Уралі. Власник станції — ПАТ «Інтер РАО», Іриклінська ГЕС входить в єдиний виробничий комплекс із Іриклінською ТЕС.
Конструктивно Іриклінська ГЕС являє собою середньонапірну гребельну гідроелектростанцію з русловою будівлею ГЕС (будівля ГЕС входить до складу напірного фронту). Встановлена потужність електростанції становить 22,5 МВт, середньорічна генерація електроенергії — 70 млн кВт·год. По спорудах станції прокладена автомобільна дорога. Споруди гідровузла мають II клас капітальності і включають в себе:[1]
- кам'яно-накидну греблю довжиною 448 м і висотою 36 м, із протифільтраційним екраном із суглинку;
- будівля ГЕС, поєднана з поверхневими водозливами. Сім водозливів прольотом по 10 м розміщені у верхній частині споруди, мають пропускну здатність 5800 м³/с при НПР і 10 300 м³/с при ФПР.
У будівлі ГЕС встановлено 4 вертикальних гідроагрегати потужністю по 7,5 МВт з радіально-осьовими турбінами РО-123-ВМ-200, що працюють на розрахунковому напорі 30,5 м, з яких станом на 2020 рік знаходяться в експлуатації 3 гідроагрегати. У будівлі ГЕС передбачена можливість установки ще двох гідроагрегатів. Турбіни приводять в дію генератори ВГС 440/69-28. Виробник гідротурбін — Уральський завод гідромашин, генераторів — Уралелектротяжмаш. Вироблена генераторами електроенергія на напрузі 10,5 кВ подається на два трансформатори ТРДН-25000/110, а з них через відкритий розподільний пристрій (ВРП) 110 кВ — в енергосистему по лінії електропередачі ВЛ 110 кВ Іриклінська ГЕС — Іриклінська ТЕС[1][2].
Напірні споруди ГЕС утворюють велике Іриклінське водосховище. Площа водосховища при нормальному підпірному рівні 260 км². Повна і корисна ємність водосховища становить 3,26 і 2,2 км³ відповідно, що дозволяє здійснювати багаторічне регулювання стоку. Відмітка нормального підпірного рівня водосховища становить 245 м над рівнем моря (за Балтійською системою висот), форсованого підпірного рівня — 249 м, рівня мертвого об'єму — 233 м[1][2].
Створ ГЕС був визначений ще в 1932 році в ході досліджень, результатом яких стало створення схеми комплексного використання річки Урал. Будівництво станції було санкціоновано постановою Економради при Раднаркомі СРСР «Про будівництво гідроелектростанцій на річках Донбасу й Уралу, а також водосховищ для забезпечення промислових районів Донбасу й Уралу». Проєктне завдання Іриклінської ГЕС розроблено МосГІДЕПом в 1941 році, технічний проєкт — в 1947 році (затверджений тільки в 1952 році)[1].
Підготовчі роботи зі спорудження Іриклінської ГЕС розпочаті в 1941 році, але з початком війни припинені і знову відновлені в 1943 році. Спорудження станції велося в складних умовах, при нестачі техніки, і сильно затягнулося. У 1957 році завершено будівництво греблі і розпочато наповнення водосховища. Перші два гідроагрегати були пущені 30 грудня 1958 року, інші два — в 1959 році. Будівництво станції завершено в 1959 році, водосховище Іриклін вперше заповнене до НПУ в 1966 році[1].
У 2003 році проведені значні роботи з реконструкції водобійного колодязя станції, при цьому санітарний попуск в об'ємі 25 м³/с пропускався в нижній б'єф по металевих трубопроводах діаметром 1,6 м, таке рішення застосовувалося вперше в радянській практиці. Є опрацювання по заміні гідроагрегатів ГЕС на нові, підвищеної потужності. Основне завдання Іриклінського гідровузла — регулювання стоку річки Урал для забезпечення гарантованого водопостачання промислових підприємств (включаючи велику Іриклінську ТЕС, а також підприємства орського промислового вузла) і населених пунктів, а також захист від повеней міст Орськ і Новотроїцьк. Генерація електроенергії на ГЕС здійснюється попутно. Іриклінська ГЕС структурно входить до складу філії Іриклінська ДРЕС, що входить до складу АТ «Інтер РАО — Електрогенерація» (дочірнє товариство ПАТ «Інтер РАО»[1].
У 2020 році потужність станції знизилася з 30 МВт до 22,5 МВт у зв'язку з виведенням із експлуатації гідроагрегату № 2[3].
- ↑ а б в г д е Возобновляемая энергия. Гидроэлектростанции России, 2018, с. 160—161.
- ↑ а б Гидроэлектростанции России, 1998, с. 340—343.
- ↑ Информационный обзор «Единая энергетическая система России: промежуточные итоги» (оперативные данные) Май 2020 года (PDF). СО ЕЭС. Архів (PDF) оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 6 липня 2020.
- Дворецкая М.И., Жданова А.П., Лушников О.Г., Слива И.В. Возобновляемая энергия. Гидроэлектростанции России. — СПб. : Издательство Санкт-Петербургского политехнического университета Петра Великого, 2018. — 224 с. — ISBN 978-5-7422-6139-1.
- Гидроэлектростанции России. — М. : Типография Института Гидропроект, 1998. — 467 с.
- Фотоогляд Іриклінської ГЕС. Олександр Попов. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 14 червня 2018.(рос.)
