Ірина Іонеско

Ірина Іонеско
рум. Irina Ionesco
Ім'я при народженні	фр. Irène Ionesco
Народилася	3 вересня 1930(1930-09-03)  Франція Париж
Померла	25 липня 2022(2022-07-25) (91 рік) XII округ Парижа, Париж
Громадянство	Франція
Національність	Румунія
Діяльність	фотограф
Знання мов	румунська і французька
Діти	Єва Іонеско
IMDb	ID 2206688
Сайт	irina-ionesco.com
Медіафайли у Вікісховищі

Ірина Іонеско (фр. Irina Ionesco; 3 вересня 1930 — 25 липня 2022) — французька фотографка, народилась в Парижі, Франція. Ірина — дочка румунських емігрантів, вона провела дитячі роки в Констанці в Румунії, перш ніж переїхати до Парижа. Вона кілька років подорожувала і писала картини перед тим, як захопитись фотографією. Її роботи вважаються еротичними.

У 1974 році Іонеску виставляла свої роботи в галереї Nikon у Парижі й привернула до них багато уваги. Їх незабаром було опубліковано в численних журналах, книгах і виставлено в галереях по всьому світу.

Ірина Йонеско є, мабуть, найвідомішою через фотографії її дочки Єви. Ці фото з Євою викликають серйозні розбіжності в трактуванні, бо багато з них показують оголену дівчинку в еротичних ситуаціях. Такі ж фото робила Ірина і з іншими моделями, але набагато старшими.

На більшості робіт Ірини представлено одягнених жінок, прикрашених в коштовності, рукавички та інші прикраси. Також на фото можна побачити прикрашені символічні фігури з кольє та іншим фетишистським реквізитом. Моделі Ірини часто зухвало позують, показуючи себе наполовину оголеними, що символізує об'єкти сексуальної пристрасті.

Фільм

2011 році на екрани вийшла драма під назвою «Моя маленька принцеса», режисеркою якої була Єва Іонеско. Кінокартина розповідає про «доросле» життя 11-річної Віолетти в гламурному образі якої легко впізнати юну Єву. Її зіграла непрофесійна актриса Анамарія Вартоломій, а в ролі Ханни, ексцентричної мами Віолетти (образ Іриниа Іонеску), виступила зірка французького кіно Ізабель Юппер.

З одного боку, Ірина дійсно ставилася до дочки з турботою і ласкою, з іншого — це почуття скоріше до улюбленої іграшки, аніж до дитини. Сама Єва каже, що це не автобіографічний фільм, в ньому багато художнього вимислу, який до реального життя не має жодного відношення.

Єва не змогла пробачити матір. У 1977 році Ірина Іонеско втратила батьківські права, а Єву було передано на виховання до будинку відомого Крістіана Лабутена, близького друга їхньої сім'ї. А у 2012 році 47-річна Єва подала в суд на Ірину, пояснивши це тим, що мати вкрала у неї щасливе дитинство.

Бібліографія

• Liliacées langoureuses aux parfums d'Arabie (1974)
• Femmes sans tain (1975)
• Nocturnes (1976)
• Litanies pour une amante funèbre (1976)
• Le temple aux miroirs (1977) ISBN 0-686-54740-3
• Cent onze photographies érotiques (1980)
• Le divan (1981)
• Les Passions (1984) ISBN 2-903901-05-8
• The eros of Baroque (1988)
• Les immortelles (1991) ISBN 2-85949-128-7
• Egypte chambre noire (1991)
• Méditerranéennes (1991, with Elisabeth Foch) ISBN 2-85949-124-4
• Kafka ou le passant de Prague (1992) ISBN 2-7107-0483-8
• TransEurope (1994)
• Metamorphose de la Medusa (1995; модель Hiromi Koide)
• Nudes (1996) ISBN 3-908162-52-1
• Eva: Eloge De Ma Fille (2004) ISBN 0-9727073-1-X
• L'œil de la poupée (2004; з Marie Desjardins) ISBN 2-7210-0485-9
• R (2004) ISBN 4-309-90604-4
• Le Japon Interdit (2004) ISBN 2-9523045-0-5
• Master Set", Edition YNOX Paris (2014), ISBN 978-2-36699-017-1
• Sylvia Kristel", Edition YNOX Paris (2014), ISBN 978-2-36699-012-6 (Edition de tête) & ISBN 978-2-36699-013-3 (Edition courante)

Посилання

• Ірина Іонеско: твори у бібліотеці (WorldCat каталог)
• Офіційний сайт [Архівовано 7 жовтня 2016 у Wayback Machine.]