Перейти до вмісту

Ірина Славіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ірина Славіна
рос. Ирина Вячеславовна Мурахтаева
Ім'я при народженнірос. Ирина Вячеславовна Колебанова
ПсевдоИрина Славина
Народилася8 січня 1973(1973-01-08)[3]
Горький, СРСР
Померла2 жовтня 2020(2020-10-02)[1][2] (47 років)
Нижній Новгород, Росія[4]
·самогубство через самоспалення
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьжурналістка, лідерка спільноти
Alma materNizhny Novgorod State Pedagogical Universityd (1997) і University of Russian Innovation Educationd (2003)
Знання мовросійська
ЗакладNizhegorodskaya Pravdad

Ірина Вячеславівна Мурахтаєва (рос. Ирина Вячеславовна Мурахтаева; уроджена Колебанова; нар. 8 січня 1973 — пом. 2 жовтня 2020), відома під професійним псевдонімом як Ірина Славіна — російська журналістка, громадська та політична діячка з Нижнього Новгорода. Головний редактор видання «Koza.Press»

2 жовтня 2020 року вчинила акт самоспалення перед будівлею Головного управління МВС Росії в Нижегородській області (навпроти станції метро «Горьківська»).[5]

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

За даними телеканалу «Настоящее время», у березні 2019 року суд у Нижньому Новгороді оштрафував Славіну на 20 тисяч рублів, визнавши її винною в організації некоординованого маршу пам'яті Бориса Нємцова. Восени 2019 року суд Нижнього Новгорода оштрафував Славіну на 70 тисяч рублів за статтею про неповагу до влади та суспільства (частина 3 статті 20.1 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ). Згідно із заявою представників Нижньогородського осередку Комуністичної партії Російської Федерації, проти Славіної було порушено справу Слідчим комітетом Росії з приводу її посту: «Після того, як в нижньогородській Шахуньї на будинку повісили морду Сталіна, пропонується перейменувати населений пункт в …» і далі корінь слова був змінений так, що вийшло нецензурне слово. Керівник правозахисної групи «Агора» Павєл Чіков звертав увагу на те, що Славіну було оштрафовано найвищим можливим штрафом з передбачених статтею про неповагу до влади. Колеги та знайомі журналістки припускали, що це було зроблено з метою закриття видання, яке перебуває в опозиції.

За повідомленням MBH Media, у червні 2020 року на Славіну було складено протокол про фейкові новини (частина 9, стаття 13.15 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ) через матеріал про те, що один з керівників Академії самбо в місті Кстово заразився Ковідом-19 і, повернувшись з Європи, він спілкувався з десятками людей, включаючи відвідувачів академії. Правоохоронці вважали, що Славіна поширювала завідомо неправдиву інформацію під виглядом достовірної.

У липні 2020 року Славіну оштрафували за розміщення інформації про проведення форуму «Вільні люди».[6]

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

У червні 2016 року разом із Асхатом Каюмовим та Андрієм Хомовим Славіна очолила список партії «Яблоко» на виборах до Законодавчих зборів Нижньогородської області.

У 2016 році як кандидат від партії «Яблоко» вона взяла участь у виборах до Державної Думи Російської Федерації в Приокському одномандатному окрузі Нижегородської області і посіла 8 місце з 10, набравши 3468 голосів або 1,28 %.

Журналістська діяльність

[ред. | ред. код]

Ірина Мурахтаєва використовувала творчий псевдонім «Ірина Славіна» для своєї журналістської діяльності.

У 2015 році вона заснувала та очолила, як головний редактор, видання регіональної мережі «Koza.Press», що висвітлює суспільні та політичні події Нижньогородської області.

Самоспалення

[ред. | ред. код]
Автомобілі екстрених служб біля штаб-квартири нижньогородської поліції

2 жовтня 2020 року о 15:30 (UTC +3) Славіна вчинила акт самоспалення перед будівлею Головного управління МВС Росії по Нижньогородській області.[5] У своєму останньому дописі на Facebook Славіна у своїй смерті «просить звинувачувати Російську Федерацію».[7]

Днем раніше в будинку Славіної відбувся обшук у рамках кримінальної справи за статтею про діяльність небажаної організації (стаття 284.1 Кримінального кодексу Російської Федерації), порушеною проти Михайла Йосилевича. Силовики забрали у Славіної електронне обладнання, потім журналістку забрали на допит.[8] Після обшуку Славіна написала: «Вони шукали брошури, листівки, рахунки-фактури „Відкритої Росії“, можливо, ікону з ликом Михайла Ходорковського… У мене немає нічого з цього „і те, що вони вилучили“ флешки, мій ноутбук, ноутбук моєї дочки, комп'ютер, телефони — не тільки мої, але й чоловіка — купу моїх блокнотів, на яких я писала під час прес-конференцій. Я залишаюся без засобів виробництва»[9][10].

Реакції

[ред. | ред. код]

У Нижньому Новгороді відбувся мітинг пам'яті Славіної.[11] Самоспалення Славіної привернуло увагу як російської, так і зарубіжної преси. Спостерігачі зазначають, що переслідування незалежних журналістів у Росії пов'язане з прагненням влади захиститися від критики.[8][12] Незабаром після публікації новини про смерть Славіної її вебсайт був закритий.

Місцева російська влада публічно заявила, що «немає підстави» пов'язувати її смерть з поліцейськими обшуками, і заявила, що вона була лише свідком, а не підозрюваним у розслідуванні.[12]

Опозиційний лідер Олексій Навальний заявив, що «проти Славіної було сфабриковано кримінальну справу за політичним звинуваченням. Вчора в її будинку пройшов обшук, вирізали двері та вилучили комп'ютери… Вони абсолютно довели її до самогубства»[13]. Опозиціонер Ілля Яшин заявив: «Всі ці ментівські розваги й маски-шоу — зовсім не іграшки. Влада реально людям психіку ламає»[9].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Славіна була заміжня[14] і мала дочку.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б 'Blame the Russian Federation for My Death,' Journalist Writes Before Self-Immolation // The Moscow Times / H. Amos, M. Berdy, M. Fishman — Alexander Gubsky, 2020. — ISSN 1563-6275
  2. ↑ а б La rédactrice en chef d’un média russe meurt après s’être immolée par le feu // Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 2020. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  3. ↑ Дуров П. ВКонтакте // ВКонтакте — 2006.
  4. ↑ Russian journalist sets herself on fire after police search property // The Guardian.com — 2020. — ISSN 1756-3224; 1354-4322
  5. ↑ а б Главный редактор нижегородского издания KozaPress Ирина Славина подожгла себя у здания МВД. Meduza. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  6. ↑ Самосожжение нижегородской журналистки у здания МВД. Медиазона (рос.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  7. ↑ Артём Мазанов (2 жовтня 2020). Главред KozaPress Ирина Славина подожгла себя около здания МВД в Нижнем Новгороде. Её не удалось спасти — Новости на TJ. TJ. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
  8. ↑ а б Russian editor dies after setting herself on fire (брит.). 2 жовтня 2020. Процитовано 15 листопада 2024.
  9. ↑ а б Russian journalist dies after setting herself on fire following police search. the Guardian (англ.). Reuters. 2 жовтня 2020. Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020.
  10. ↑ Times, The Moscow (2 жовтня 2020). "Blame the Russian Federation for My Death," Journalist Writes Before Self-Immolation. The Moscow Times (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020.
  11. ↑ Цветы, свечи, десятки растерянных людей. Фоторепортаж NN.RU с места смерти Ирины Славиной. Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020.
  12. ↑ а б Journalist dies after setting herself on fire: "Blame my death on the Russian Federation" - CBS News. www.cbsnews.com (амер.). 2 жовтня 2020. Процитовано 15 листопада 2024.
  13. ↑ Russian journalist dies after setting herself on fire. DW.COM. dv/dj (AFP, Reuters). Архів оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 3 жовтня 2020.
  14. ↑ В Нижнем Новгороде у МВД покончила с собой главред местного издания. РБК (рос.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ірина_Славіна&oldid=43900405