Іринотекан
 | Ця стаття використовує голі URL-посилання для посилань на джерела, що може призвести до мертвих посилань[en]. (лютий 2024) |
 | |
|---|---|
Іринотекан
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (S)-4,11-diethyl-3,4,12,14-tetrahydro-4-hydroxy- 3,14-dioxo1H-pyrano[3’,4’:6,7]-indolizino[1,2-b]quinolin- 9-yl-[1,4’bipiperidine]-1’-carboxylate | |
| Класифікація | |
| ATC-код | L01 |
| PubChem | |
| CAS | 97682-44-5 |
| DrugBank | DB00762 |
| Хімічна структура | |
| Формула | C33H38N4O6 |
| Мол. маса | 586,678 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 100% (в/в) |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 14,2 год. (в ІІІ фазі) |
| Екскреція | Нирки, Жовч |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ІРИНОТЕКАН МЕДАК, «Медак Гезельшафт фюр клініше Шпеціальпрепарате мбХ»/«Бакстер Онколоджі ГмбХ»,Німеччина UA/11702/01/01 22.11.2016-необмежений ІРІНОВАЛ, «Хоспіра ЮК Лімітед»/«Хоспіра Австралія ПТІ ЛТД»/«Вассербургер Арцнейміттельверк ГмбХ»,Велика Британія/Австралія/Німеччина UA/5814/01/01 18.07.2013-18.07.2018 ІРИНОТЕКАН "ЕБЕВЕ", «ЕБЕВЕ Фарма Гес.м.б.Х. Нфг. КГ»,Австрія UA/10828/01/01 16.04.2015-16.04.2020 ІРИНОТЕКАН АМАКСА, Амакса Фарма ЛТД, Велика Британія UA/14902/01/01 09.02.2016-09.02.2021 [1] |
Іринотекан (лат. Irinotecanum, англ. Irinotecan) — напівсинтетичний лікарський препарат із групи кампотетицинів, який за своєю хімічною структурою є аналогом алкалоїда рослини Camptotheca acuminata.[2] Іринотекан застосовується виключно внутрішньовенно.[2][3][4] Початок вивчення іринотекану розпочався у 1940 році після відкриття Волтером Монро реліктового дерева Camptotheca acuminata в Південно-Західному Китаї. Дослідник пізніше виявив, що в корі цього дерева міститься речовина кампотецин, яка має протиракову дію. Експерименти із вивчення протипухлинної дії кампотецину розпочались у 1966 році. Проте пізніше встановлено, що, хоча дана речовина має протипухлинну дію, проте вона є малорозчинною, окрім того, отримувати кампотецин можна лише в невеликих кількостях. У подальших дослідженнях були синтезовані напівсинтетичні похідні кампотецину топотекан та іринотекан, які були схвалені FDA для клінічного застосування в 1996 році.[5][6]
Іринотекан — напівсинтетичний лікарський засіб, який за своєю хімічною структурою є аналогом алкалоїда рослини Camptotheca acuminata. Механізм дії препарату полягає у інгібуванні ферменту топоізомерази І, який бере участь у реплікації ДНК, шляхом стабілізації ковалентного комплексу ферменту і розщепленої нитки ДНК, що є проміжною ланкою каталітичного механізму. Наслідком дії іринотекану є індукція одиничних розривів ланцюга ДНК та гальмування повторного зшивання ДНК, що призводить до гальмування мітозу.[5][2][3] Оскільки мітотична активність більш виражена у клітин, які швидко ростуть, то іринотекан більш активний до клітин злоякісних пухлин. Іринотекан найбільш активний до пухлин колоректальної зони, та застосовується для лікування як первинного, так і метастатичного колоректального раку як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з 5-фторурацилом і фолієвою кислотою.[6][2][3] Іринотекан також активний до дрібноклітинного раку легень, до раку підшлункової залози та раку шийки матки.[4][7][8] Найчастіше іринотекан застосовується в лікуванні як первинного, так і метастатичного колоректального раку, у комбінації з 5-фторурацилом і фолієвою кислотою, а також із препаратами платини (оксаліплатином) або капецитабіном[6][9] Проте застосування препаратів платини в комбінації з іринотеканом призводить до збільшення кількості побічних ефектів, зокрема, фебрильної нейтропенії, діареї, астенічного синдрому, нейротоксичності.[6] Іринотекан може застосовуватися також для лікування розповсюдженого та рецидивуючого раку шийки матки в комбінації з похідними платини (цисплатином, карбоплатином, оксаліплатином), причому така комбінація призводила до значного збільшення побічних ефектів при комбінації іринотекану з цисплатином або карбоплатином, кількість побічних ефектів при застосуванні іринотекану разом із оксаліплатином була дещо меншою.[8] Іринотекан випускається також у ліпосомальній формі, яка схвалена FDA для застосування при раку підшлункової залози.[7] Іринотекан також має здатність інгібувати фермент ацетилхолінестеразу, що призводить до збільшення побічних реакцій, пов'язаних із збільшенням холінергічної активності, та призвести навіть до гострого холінергічного синдрому.[2][3]
Іринотекан швидко розподіляється в організмі після внутрішньовенної ін'єкції, після внутрішньовенного застосування біодоступність препарату становить 100 %. Іринотекан швидко метаболізується в організмі до свого активного метаболіта SN-38, максимальна концентрація якого в плазмі крові досягається протягом 1 години. Пізніше активний метаболіт повторно метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму переважно з сечею, частково з калом у вигляді метаболітів. Виведення іринотекану з організму трифазне, в першій фазі період напіввиведення неметаболізованого іринотекану становить 12 хвилин, у другій фазі період напіввиведення неметаболізованого препарату становить 2,5 годин. у третій фазі середній період напіввиведення активного метаболіту становить у середньому 14,2 годин.[2] Ліпосомальний іринотекан має період напіввиведення 26 годин, а період напіввиведення його активного метаболіта становить 68 годин.[4] При порушені функції печінки та нирок період напіввиведення іринотекану може збільшуватися.
При застосуванні іринотекану характерним побічним ефектом є так званий гострий холінергічний синдром, основними проявами якого є рання діарея, біль у животі, кон'юнктивіт, риніт, артеріальна гіпотензія, підвищене потовиділення, озноб, загальний поганий стан, запаморочення, міоз, підвищення виділення слини. Іншими найчастішими побічними ефектами препарату є[2]:
- Алергічні реакції та з боку шкірних покривів — алопеція, шкірний висип, периферичні набряки, гарячка.
- З боку травної системи — стоматит, діарея або запор, біль у животі, нудота, блювання.
- Зміни в лабораторних аналізах — дуже часто нейтропенія (часто важка), анемія, тромбоцитопенія, підвищення рівня білірубіну в крові.
- Інші побічні ефекти — судоми, задишка, парестезії, самовільні скорочення м'язів.
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Іринотекан застосовують для лікування колоректального раку в складі комбінованої терапії із 5-фторурацилом і фолієвою кислотою при лікуванні прогресуючого колоректального раку, а також як монопрепарат при лікуванні хворих, у яких попередня терапія 5-фторурацилом була неефективною.[2]
Іринотекан протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при вираженому пригніченні функції кісткового мозку, хронічних запальних та обструктивних захворюваннях кишки, значному підвищенні рівня білірубіну, вагітності та годуванні грудьми. Іринотекан не рекомендований до застосування в дитячому віці[2][3]
Іринотекан випускається у вигляді концентрату для приготування розчину для внутрішньовенних інфузій по 20 мг/мл у флаконах по 2, 5, 15, 40;[2] а також у вигляді ліпосомальної форми по 4,3 мг/мл у флаконах по 10 мл.[4][10]
- ↑ Державний реєстр лікарських засобів України. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 21 серпня 2017.
- ↑ а б в г д е ж и к л ІРИНОТЕКАН (IRINOTECAN) Діюча речовина
- ↑ а б в г д IRINOTECAN (ИРИНОТЕКАН) Архівована копія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 19 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.) - ↑ а б в г Irinotecan Hydrochloride [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б Третье поколение антираковых лекарств от «Дерева жизни» Архівована копія. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 18 березня 2024.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.) - ↑ а б в г Иринотекан в лечении рака толстой кишки Архівована копія. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 21 серпня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.) - ↑ а б FDA одобрило липосомальный иринотекан для лечения метастатического рака поджелудочной железы Архівована копія. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 21 серпня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.) - ↑ а б Иринотекан и производные платины в лечении распространенного и рецидивирующего рака шейки матки Архівована копія. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 21 серпня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) (рос.) - ↑ Guo, Y; Shi, M; Shen, X; Yang, C; Yang, L; Zhang, J (2014). Capecitabine plus irinotecan versus 5-FU/leucovorin plus irinotecan in the treatment of colorectal cancer: a meta-analysis. Clinical Colorectal Cancer. 13 (2): 110—8. doi:10.1016/j.clcc.2013.12.004. PMID 24461997. (англ.)
- ↑ http://www.vidal.ru/drugs/molecule-in/562 [недоступне посилання](рос.)
- Іринотекан на сайті mozdocs.kiev.ua [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Іринотекан [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
|
Це незавершена стаття з фармакології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |