Ісая Копинський
| Ісая Копинський | ||
| Митрополит Ісая Копинський | ||
| ||
|---|---|---|
| 1631 — 1640 | ||
| Церква: | Константинопольська православна церква | |
| Попередник: | Йов (Борецький) | |
| Наступник: | Петро Могила | |
| Діяльність: | священник | |
| Народження: | 1580 | |
| Смерть: | 5 жовтня 1640 Київ | |
| Похований: | Києво-Печерська лавра | |
| Чернецтво: | до 1616 | |
Іса́я Копи́нський (2-га половина XVI ст. — 5 жовтня 1640, Київ) — український церковний діяч, Митрополит Київський і всієї Русі.
Походив з української шляхти. Народився у шляхетській родині в Підляшші (с. Копин, нині на території Польщі), по інших даних — у Галичині.
Навчався у Львівській братській школі. Був ченцем Києво-Печерської Лаври, згодом — ігуменом Межигірського Києво-Братського монастиря.
На початку 17 ст. (до 1612—1614 рр.) на запрошення князя Михайла Вишневецького заснував Густинський Троїцький монастир (поблизу Прилук Чернігівської області), а в 1619 р. — Мгарський Спасо-Преображенський монастир (в с. Мгар Лубенського району Полтавської області). У 1615 р. став одним із організаторів Київської братської школи.
В 1620 р. при відновленні православної Київської митрополії був висвячений патріархом Єрусалимським Теофаном на кафедру Перемишльського і Самбірського православного єпископа.
З 1628 р. був призначений архієпископом Смоленським і Чернігівським.
Наказом для парафіяльних священників від 1631 року велів відлучати від церкви тих парафіян, котрі живуть без церковного шлюбу.[1]
Київський митрополит Іов Борецький вказав на архимандрита Печерської Лаври Петра Могилу, як найвідповіднішого кандидата в свої наступники. Але після смерті Іова в березні 1631 року єпископи обрали митрополитом Київським, Галицьким та всієї Руси Ісая[2]. Він приступив до служіння без згоди короля, що стало можливим за підтримки козаків[3] та київського православного братства[4]. Братство було зле на Петра Могилу за те, що він організував богословську школу в Лаврі, окремо від братської[5].
Після легалізації православної церкви у Речі Посполитій (постанова польського сейму «Про заспокоєння громадян… релігії грецької», 1632 року) уступив митрополичу кафедру Петру Могилі.
До 1635 р. перебував у Києво-Михайлівському Золотоверхому монастирі, пізніше жив на Поліссі, підтримував зв'язки з монастирями Полтавщини.
Наприкінці 1630 років Копинський, ставши противником церковної політики П. Могили, спрямованої на утвердження українського патріархату, виступав за перехід української церкви під юрисдикцію Московської Патріархії.
Помер у Ніжині, був похований у Києво-Печерській лаврі.[6]
Копинський є автором популярної праці «Алфавіт духовний»[7]. У ній він обстоює думку, що пізнанню Бога має передувати самопізнання, яке потенційно переходить до «умного дѣлания», що передбачає «аскетичне самозречення, очищення і просвітлення розуму, самозаглиблення аж до набуття божественної благодаті, пізнання і блаженне містичне єднання з Богом»[8].
- ↑ Левицький О. Сім'я і побут українців у XVI ст. // На переломі. — К.: Україна, 1994. — 352 с. — С. 213. — ISBN 5-319-01070-2.
- ↑ Kowalska-Stus H. Kultura i eschatologia. Moskwa wieku XVII. — Kraków : Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, 2007. — С. 130-131. — ISBN 9788323323150.
- ↑ Mironowicz A. Diecezja białoruska w XVII i XVIII wieku. — Wydawnictwo Uniwersytetu w Białymstoku, 2008. — С. 26-28. — ISBN 978-83-7431-150-2.
- ↑ Hodana T. Między królem a carem. Moskwa w oczach prawosławnych Rusinów – obywateli Rzeczypospolitej. — Kraków : Scriptum, 2008. — С. 127. — ISBN 978-83-60163-37-5.
- ↑ Mironowicz A. Prawosławie i unia za panowania Jana Kazimierza. — Białystok : Orthdruk, 1997. — С. 50-51. — ISBN 8385368310.
- ↑ Хижняк З., Колосова В. Копинський, чернече ім'я Ісайя [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 130.
- ↑ Повна назва: Алфавіт духовный в ползу іноком и мірским богоугодне жити хотящым написанный
- ↑ Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 106—107
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
- Довідник з історії України [Архівовано 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К.: Генеза, 1993.
- Тофтул М. Г. Копинський Ісайя [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Сучасний словник з етики. — Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416 с. — ISBN 978-966-485-156-2.
- Хижняк З., Колосова В. Копинський, чернече ім'я Ісайя [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 130. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Копинський Ісайя // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Копинський Ісая [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 717. — 1000 екз.
- Ісая Копинський, митрополит Київський. [Архівовано 7 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Kopynsky, Isaia [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] // Encyclopedia of Ukraine [Архівовано 12 лютого 2008 у Wayback Machine.]. (нім.)
- Митрополит Исаия Копинский [Архівовано 20 червня 2008 у Wayback Machine.] // (рос.) сайт Мгарського монастиря.
| Попередник: | Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси 1631—1633 |
Наступник: |
| Йов (Борецький) | св. Петро Могила |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |