Іса Акаєв
| Наріман Білялов Наріман Наркетович Білялов | |||
|---|---|---|---|
 Молодший сержант | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | Узбекистан  | ||
| Національність | кримський татарин[1][2][3] | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Рід військ |  ГУР | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Командування | |||
| |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Наріман Наркетович Білялов більш відомий як Іса Акаєв[4] (нар. Узбекистан[2]) — український громадський активіст, доброволець, військовослужбовець, молодший сержант[3] Головного управління розвідки Міністерства оборони України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2021).
У 1944 році його дідусів, бабусь і батьків депортували з Криму до Узбекистану, де він народився й здобув фах інженера-будівельника. На початку 1990-х вони повернулися на родинну батьківщину[2][5].
Учасник Євромайдану.
У 2014 році після захоплення росіянами Криму, він покинув півострів та записався добровольцем у батальйон «Дніпро-1». Без бойового досвіду він заснував та очолив добровольчий батальйон «Крим», разом з яким захищав Маріуполь та брав участь у боях за Савур-могилу[2]. Згодом демобілізувався. Допомагав співвітчизникам на материковій частині Україні. Займався популяризацією кримськотатарських традицій на Вінниччині[4][6].
Від 2021 — голова БО «Благодійний фонд "Кримли"»[7]. Заступник голови громадської організації «Ветан» (м. Вінниця)[8].
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну знову на фронті. Учасник боїв за Київщину[9], Запорізький та Херсонський напрямки[2][10] і Бахмут[5][2].
24 жовтня 2022 року оголошений в розшук російськими окупантами в Криму[1].
- орден «За заслуги» III ступеня (23 серпня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення обороноздатності, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-ї річниці незалежності України[8].
- ↑ а б Окупанти оголосили в розшук командира добровольчого батальйону «Крим» Ісу Акаєва. Укрінформ. 24 жовтня 2022. Процитовано 21 травня 2023.
- ↑ а б в г д е Юлія Рацибарська (1 квітня 2023). «Незнайомі люди тиснуть руку, дякують». Як кримський татарин, грузин та білорус воюють за Україну. Радіо Свобода. Процитовано 21 травня 2023.
- ↑ а б Людмила Кліщук (18 травня 2023). «Ми будемо одними з перших, хто заходитиме в Крим». Як воює підрозділ киримли у складі ГУР. Новинарня. Процитовано 21 травня 2023.
- ↑ а б Вікторія Веселова (15 березня 2022). Кримчани на війні: інженер, багатодітний батько, розвідник Іса Акаєв. Радіо Свобода. Процитовано 21 травня 2023.
- ↑ а б Оксана Михайлова (18 травня 2023). Новий спосіб депортації та паніка на півострові: командир Акаєв про Крим та його звільнення. Факти ICTV. Процитовано 21 травня 2023.
- ↑ Валентина Рингель (9 лютого 2023). Завдання — повернути Крим. Укріноформ. Процитовано 21 травня 2023.
- ↑ Білялов Наріман Наркетович у ЄДР.
- ↑ а б Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 406/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
- ↑ Віталій Бондарєв (11 травня 2022). Командиру батальйону «Крим» вручили орден «За заслуги». Суспільне Новини. Процитовано 21 травня 2023.
- ↑ «Хочу знести пам'ятники Катерині та Леніну в Сімферополі». Командир добробату Крим — про контрнаступ і шлях додому. НВ. 20 травня 2023. Процитовано 21 травня 2023.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Командир добробату «Крим» про втечу від російських спецслужб, контрнаступ та дорогу додому на YouTube // NVUA. — 2022. — 18 травня. |
|
|
Іса Акаєв: Як добровольці батальйону «Крим» звільняли Савур-Могилу від окупантів на YouTube // 5 канал. — 2020. — 13 серпня. |
|
|
Ми Росію сприймаємо як ворога — Іса Акаєв на YouTube // hromadske. — 2015. — 23 травня. |
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |