Перейти до вмісту

Ісраель Кейсар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ісраель Кейсар
івр. ישראל קיסר Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
 
Ім'я при народженні: івр. ישראל כְּסָאר Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження: 20 травня 1931(1931-05-20)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сана, Ємен
Смерть: 8 вересня 2019(2019-09-08)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих (88 років)
Холон, Тель-Авівський округ, Ізраїль[2]
Причина смерті: пневмонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Рішон-ле-Ціон Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Ізраїль Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Єврейський університет Редагувати інформацію у Вікіданих і Тель-Авівський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: Авода Редагувати інформацію у Вікіданих і Мапай Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ісраель Кейсар[3][4] (івр. ישראל קיסר, прізвище при народженні Кессар-Ельхакам; 20 травня 1931(1931травня20), Сана, Ємен — 8 вересня 2019, Холон) — ізраїльський профспілковий діяч і політик. З 1984 по 1992 рік — генеральний секретар Гістадруту (Загальної федерації профспілок Ізраїлю), з 1984 по 1996 рік — депутат кнесету від блоку «Маарах» і партії «Га-Авода», у 1992—1996 роках — міністр транспорту Ізраїлю.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1931 року в Сані (Ємен) в сім'ї торговців Кессар-Ельхакамів і через два роки з сім'єю перебрався до Палестини[5]. Після закінчення гімназії займався в учительській семінарії «Бейт-ха-Керем» у Єрусалимі. Військову службу закінчив у званні капітана. 1956 року здобув перший ступінь з соціології та економіки в Єврейському університеті в Єрусалимі. 1972 року здобув ступінь магістра в Тель-Авівському університеті[3] з підсумковою роботою на тему «Історія робітничого руху»[4]. В Ізраїлі змінив прізвище на Кейсар[5].

З 21 року був членом партії «Мапай», що стояла на позиціях соціалістичного сіонізму[6]. У 23 роки обраний до закритого секретаріату партії[7]. 1960 року призначений помічником і радником міністра праці Гіори Йосефталя, з 1961 по 1966 року — головний радник з питань працевлаштування в міністерстві праці[3]. 1966 року перейшов на роботу у Гістадрут (Загальну федерацію профспілок Ізраїлю). До 1971 року керував у Гістадруті відділом кадрів і відділом молоді та спорту; з 1972 по 1977 рік — скарбник Гістадруту, з 1977 по 1984 рік — голова відділу професійних об'єднань і заступник генерального секретаря Гістадруту. 1978 року обраний до Центрального комітету партії «Авода»[3].

1984 року обраний на посаду генерального секретаря Гістадрута. Відповідно до статуту партії «Авода», ця посада гарантувала йому депутатське місце у кнесеті 11-го скликання[8]. Як генеральний секретар Гістадруту 1985 року підтримав програму боротьби з інфляцією[4], розроблену урядом Шимона Переса і міністерством фінансів на чолі з Іцхаком Модаї, але водночас вів боротьбу проти різкого зниження реального рівня доходів трудящих[9]. Грав помітну роль у залученні до лав Гістадруту працівників-арабів; за його участі 1984 року відкрили Інститут єврейсько-арабських відносин при навчальному центрі «Бейт-Берл»[6].

1992 року, напередодні виборів до Кнесету 13-го скликання, Кейсар в рамках перших в історії партії «Авода» праймеріз виставив свою кандидатуру на пост лідера партії. У боротьбі з Іцхаком Рабином, Шимоном Пересом і Орой Намір отримав близько 20 % голосів членів партії. Після перемоги на виборах Рабин, який очолив уряд, призначив Кейсара віцепрем'єр-міністром і міністром транспорту[7]. У зв'язку з призначенням на посаду міністра залишив посаду генерального секретаря Гістадрута, яку обійняв Хаїм Хаберфельд[8]. Посаду міністра транспорту Кейсар зберіг і після вбивства Рабина, в уряду Переса[9]. У період його керівництва Міністерством була запущена низка масштабних проєктів з розвитку інфраструктури. Серед цих проєктів — прокладка під Єрусалимом транспортного тунелю, через який з півночі на південь міста пройшло Шосе 4; затвердження проєкту мережі тунелів під горою Кармель; розширення шосе Аялон в Гуш-Дані[8]; модернізація Міжнародного аеропорту імені Бен-Ґуріона; створення марин в Герцлії й Ашкелоні[7]. За Кейсара також почали роботу радіостанції «Гальгалац» і «Коль ха-дерех», що розповідали зокрема про ситуацію на дорогах країни[8].

У 64 роки пішов з політики[4], відмовившись від участі у виборах до кнесету 14-го скликання[3], але продовжував громадську діяльність у рамках товариства з вивчення спадщини єменських євреїв[5]. Помер у вересні 2019 року у віці 88 років у лікарні «Вольфсон» у Холоні від ускладнень після пневмонії, залишивши по собі сина Авішая та доньку Реуму. Похований на цвинтарі «Ганей Естер» у Рішон-ле-Ціоні[7].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ חה"כ ישראל קיסר — Кнесет.
  2. ↑ а б https://www.ynet.co.il/articles/0,7340,L-5584425,00.html
  3. ↑ а б в г д Ісраель Кейсар(рос.) (англ., івр.) на сайті Кнесету
  4. ↑ а б в г Кейсар Исраэль // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  5. ↑ а б в Эли Алон (17 березня 2015). Куда исчез Исраэль Кейсар. News1.co.il (івр.). Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 24 січня 2020.
  6. ↑ а б «Наставник рабочих лидеров». Давар (івр.). 8 вересня 2019. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 24 січня 2020.
  7. ↑ а б в г Гилад Цвик (8 вересня 2019). Скончался бывший министр и генеральный секретарь Гистадрута Исраэль Кейсар. Исраэль хайом (івр.). Процитовано 24 січня 2020.
  8. ↑ а б в г В возрасте 88 лет скончался бывший генеральный секретарь Гистадрута и министр Исраэль Кейсар. Маарив (івр.). 8 вересня 2019. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 24 січня 2020.
  9. ↑ а б Скончался бывший генеральный секретарь Гистадрута, Исраэль Кейсар. Калькалист (івр.). 8 вересня 2019. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 24 січня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ісраель_Кейсар&oldid=44136613