Історія Настаджо дельї Онесті

«Історія Настаджо дельї Онесті» — це серія картин Сандро Боттічеллі, виконаних в 1483 році на замовлення Лоренцо Медічі для того, щоб зробити весільний подарунок Джаноццо Пуччі і Лукреції Біні.

Історія

Серія з чотирьох панелей, які, можливо, призначалися в голову весільного ліжка або для кассоне (скрині) з весільним приданим, як подарунок з приводу шлюбу Джаноццо Пуччі і Лукреції Біні, зокрема на картинах можна побачити два сімейні герби (Медічі та Пуччі/Біні).

Всі чотири картини залишалися у Флоренції у палаці родини Пуччі, поки в 1868 році три не були продані. Згодом вони зберігались в різних колекціях, а 1929 року Франциско де Асіс Камбо купив три у спадкоємців Йозефа Спірідона та у 1941 році передав їх в музей Прадо. Четверта картина під назвою «Весільний бенкет» вважалась втраченою протягом століть, але знову з'явилась у Флоренції у квітні 2004 року на виставці Боттічеллі-Філіппіно Ліппі в Палаццо Строцці і певно ніколи не залишала свою початкову обитель у Палаццо Пуччі.

Тема

Історія Настаджо дельї Онесті — восьма оповідь п'ятого дня у «Декамероні» Боккаччо, яка розповідає про дворянина, якому відмовила його кохана (дочка Паоло Траверсарі). Покинувши Равенну, він бачить в лісі біля міста примарну сцену: колишній коханець і дама серця, яка йому відмовила, що давно померли, приречені повторювати вічне трагічне полювання, коли вершник вбиває свою кохану і згодовує її собакам. Онесті організовує бенкет в лісі для своїх гостей там, де він побачив цю сцену, з метою переконати свою кохану уникнути фатальної долі. Дама бажає уникнути подібної долі, приймає любовні аванси Онесті і вони одружуються.

Опис

Чотири панелі виконані темперою по дереву, три з них знаходяться в музеї в Прадо, Мадрид, останній четвертий епізод — в Палаццо Пуччі у Флоренції. Кожна з перших трьох картин має кілька сцен (які перетікають одна в одну), щоб легко ілюструвати історію з використанням різних можливостей, які роблять образи живими і різноманітними. Четверта картина ламає серію, вона жене видіння і повертається в реальність для того, щоб правильно передати послання нареченим і задовольнити замовника.

№	Назва	Картина	Розміри	Сюжет	Музей
1	Настаджо зустрічає даму і вершника у лісі Равенни		83×138 см	Настаджо дельї Онесті, якому відмовила дочка Паоло Траверсари, полишає Равенну. Він задумливо йде сосновим лісом біля Равенни; його меланхолійні роздуми перериваються появою оголеної дівчини, яка тікає від вершника з собаками, які хочуть її вкусити.	Національний музей Прадо, Мадрид
2	Вбивство дами		83×138 см	Настаджо з жахом спостерігає, як вершник розрізує спину дівчини, яка впала, і дістає її серце, яке віддає собакам на корм; після цього дівчина оживає і сцена повторюється. Вершник виявляється прадідом Настаджо - Гвидо дельї Анастаджі, який покінчив з собою, коли йому відмовила кохана, і тепер вони вдвох спокутують гріхи, кожну п'ятницю переживаючи сцену погоні та вбивства у лісі. Настаджо тікає, а за його спиною сцена повторюється.	Музей Прадо, Мадрид
3	Бенкет у лісі		84×142 см	Настаджо влаштовує пир у лісі, де відбувалася побачена ним жахлива сцена, для родини Траверсарі, бажаючи, щоб гості її побачили. Нажахана перспективою схожої спокути, дочка Паоло Траверсарі погоджується вийти заміж за Настаджо.	Музей Прадо, Мадрид
4	Весілля Настаджо дельї Онесті		83×142 см	Весілля документально показує пишноту святкувань тих часів у Флоренції. На зображенні можна побачити герби (на колонах, зліва направо) Пуччі, Медічі та Пуччі/Біні	приватна колекція в Палаццо Пуччі, Флоренція

Посилання

• La historia de Nastagio degli Onesti (I) (ісп.). Museo del Prado. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
• La historia de Nastagio degli Onesti (II) (ісп.). Museo del Prado. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
• La historia de Nastagio degli Onesti (III) (ісп.). Museo del Prado. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 17 березня 2013.
• Bruno Santi, Botticelli, in I protagonisti dell'arte italiana, Scala Group, Firenze 2001. ISBN 8881170914
• «Botticelli», en Los grandes genios del arte, n.º 29, Eileen Romano (dir.), Unidad Editorial, S.A., 2005, ISBN 84-89780-97-8.
• L. Cirlot (dir.), Museo del Prado II, Col. «Museos del Mundo», Tomo 7, Espasa, 2007. ISBN 978-84-674-3810-9, págs. 132—133.

Див. також

• Кватроченто