Італійська окупація Майорки
| Majorca Майорка | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
.svg) Прапор
 Герб
| |||||||||
 Майорка розташована в центрі. блакитним: терен під владою Італійських/Франкістських військ. Сірим: терен під владою Другої Іспанської республіки | |||||||||
| Столиця | Пальма | ||||||||
| Мови | Італійська іспанська | ||||||||
| Форма правління | Окупація | ||||||||
| Проконсул | |||||||||
• 1936 | Арконовальдо Бонаккорсі | ||||||||
| Історичний період | Інтербелум | ||||||||
• Засновано | 1936 | ||||||||
• Ліквідовано | 1939 | ||||||||
| Населення | |||||||||
| |||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Італійська окупація Майорки відбулася в 1936—1939 під час Громадянської війни в Іспанії. Фашистська Італія вступила у війну в 1936 з метою анексії Балеарських островів і Сеути та створення на їх території держави-сателіта[1]. Італія прагнула захопити Балеарські острови, оскільки вони, маючи стратегічне положення, пов'язували Францію й її колонії в Північній Африці, а також Гібралтар і Мальту[2]. У результаті операції італійцями були захоплені важливі аеропорти (Алькудіа, Пальма) і порти (Пальма))[3].
За деякий час до офіційного початку втручання Італії у громадянську війну в Іспанії була послана диверсійна група під командуванням лідера чорносорочечників Арконовальдо Бонаккорсі, яка висадилася на острові Майорка та захопила його[4]. Після захоплення острова Бонаккорсі був призначений проконсулом Балеарських островів[4]. Він оголосив Майорку безстроковим володінням Італії[5]. Бонаккорсі був ініціатором жорстокого терору на Майорці, в результаті якого було розстріляно понад 3 000 осіб (здебільшого — комуністів), включаючи всіх ув'язнених[5]. Захопивши Пальму-де-Майорку, Бонаккорсі перейменував головну вулицю на Римську (італ. Via Roma) і встановив на ній пам'ятники Римському орлу[6]. Пізніше за доброчинну діяльність на острові був нагороджений медалями[4].
Майорка стала авіабазою для Італійських ВПС, що здійснювали нальоти на прибережні міста материкової Іспанії, контрольовані військами республіканців[7]. Спочатку на Майорці базувалося незначна кількість літаків (бомбардувальників), щоб уникнути збройних сутичок з Великою Британією і Францією[8]. Проте Антанта не вжила ніяких дій щодо Італії, і на острові були розгорнуті 12 літаків, один з яких пілотував син Беніто Муссоліні — Бруно[8]. До січня 1938 чисельність Італійських ВПС на Балеарських островах збільшилася в 2 рази, а в зв'язку з цим почастішали її нальоти на кораблі країн-інтернаціоналістів, які йшли з військовою допомогою для республіканців[9].Збільшення чисельності італійських бомбардувальників на острові, числа нальотів на порти республіканців і на інтернаціоналістські кораблі були оцінені урядом Франції як провокаційні[8].
11 (або 12) квітня 1939, після перемоги Франко в громадянській війні та вторгнення італійських військ в Албанію, Муссоліні віддав наказ про виведення військ з Іспанії[10]. Приводом до віддання цього наказу послужило швидке захоплення військами Гітлера Чехословаччини (оскільки Італія не змогла здобути значних територій в Чехословаччині) і початок підготовки військ до вторгнення в країни Східної Європи.[10]
- ↑ R. J. B. Bosworth. The Oxford handbook of fascism. Oxford, UK: Oxford University Press, 2009. Pp. 246.
- ↑ John J. Mearsheimer. The Tragedy of Great Power Politics. W. W. Norton & Company, 2003
- ↑ LIFE 22 November 1937.
- ↑ а б в Mr. Ray Moseley. Mussolini's Shadow: The Double Life of Count Galeazzo Ciano. Yale University Press, 2000. Pp. 27.
- ↑ а б Raanan Rein. Spain and the Mediterranean Since 1898. London, England, UK; Portland, Oregon, USA: FRANK CASS, 1999. Pp. 155.
- ↑ Abulafia, David. 2001. The Great Sea: A Human History of the Mediterranean. Oxford University Press. p. 604
- ↑ S. Balfour. Spain and the Great Powers in the Twentieth Century. Routledge, London, England, UK; New York, New York, USA: 1999. p. 172.
- ↑ а б в Reynolds Mathewson Salerno. Vital Crossroads: Mediterranean Origins of the Second World War, 1935—1940. Cornell University, 2002. Pp. 32.
- ↑ Reynolds Mathewson Salerno. Vital Crossroads: Mediterranean Origins of the Second World War, 1935—1940. Cornell University, 2002. Pp. 29.
- ↑ а б Robert H. Whealey. Hitler And Spain: The Nazi Role in the Spanish Civil War, 1936—1939. Paperback edition. Lexington, Kentucky, USA: University of Kentucky Press, 2005. Pp. 62.
|
Це незавершена стаття з історії Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg)
|
Це незавершена стаття з історії Іспанії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |