Іщенко Сергій Володимирович
 | Ця стаття є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/4 червня 2024. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.
|
| Іщенко Сергій Володимирович | |
|---|---|
 Старший солдат | |
 | |
| Старший навідник мінометного розрахунку мінометного взводу | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
18 жовтня 1995 Україна, Херсонська область, місто Херсон |
| Смерть |
30 травня 2024 (28 років) Поблизу н.п. Нью-Йорк (селище) |
| Поховання | Україна, Полтавська область, Вовчик (Лубенський район) |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | Українець |
| Псевдо | Єнот |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2022-2024 |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
Іщенко Сергій Володимирович (18 жовтня 1995, Херсон, Україна — 30 травня 2024) — український військослужбовець, учасник російсько-української війни.
Проходив службу в 101 ОБрОГШ. Загинув під час виконання бойового завдання 30 травня 2024 році.
Іщенко Сергій Володимирович народився 18 жовтня 1995 року у м. Херсоні. Доля склалася так, що навчатися довелося у школах Херсона, Кривого Рогу та селища Савро, що на Дніпропетровщині.
Пізніше Сергій отримав чи не найлюдянішу професію. У педагогічному коледжі м. Жовті Води здобув спеціальність вчителя початкових класів та англійської мови.
У 2014 році родина приїздить жити на Лубенщину, в село Вовчик, що й стало їм рідним.
Щирий, відкритий, комунікабельний, з добрим серцем Сергій працював на різних роботах у Києві.
А захищати Україну пішов добровольцем вже 25 лютого 2022 року. Він не міг інакше, адже щиро любив Україну, був справжнім патріотом. Цей вибір був свідомим.
Чесною й мужньою була його фронтова дорога. Він обороняв Київ, воював на Торецькому й Донецькому напрямках. Навчався бойовому мистецтву у Великобританії.
Його велика душа встигала любити людей, турбуватися про маму й рідних, піклуватися про тварин. Навіть з фронту привіз додому врятовану собаку. Сергій мав багато друзів серед київських музикантів, бо мав хороший голос і хист до музики, співав у рок-гуртах.[1]. Ворог не дав йому написати свої кращі вірші й пісні.
Загинув 30 травня 2024 році поблизу н.п. Нью-Йорк, Донецької області. З честю виконавши свій військовий обов’язок, вірний військовій присязі й народу України.
Інтернет-видання "ЗМІСТ" — Новина про загибель.
Офіційна сторінка Лубенської міської ради — Новина про загибель, місце поховання і інформація про життєвий шлях.
- ↑ Зарудська, Анна (2 червня 2024). На щиті додому повернувся воїн з Лубенщини. kolo.news (Uk) . Коло. Процитовано 9 червня 2024.