Очікує на перевірку

Єн Мак-Дональд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ієн Макдональд)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єн Ніл Макдональд
Ian Neil McDonald
Єн Макдональд на Ворлдконі-2005 у Глазго, 63-й світовий конвент наукової фантастики[en]
Ім'я при народженніЄн Макдональд (англ. Ian McDonald)
Народився31 березня 1960(1960-03-31) (64 роки)
Манчестер (Англія, Велика Британія)
ГромадянствоВелика Британія Велика Британія
Діяльністьписьменник
Мова творіванглійська
Роки активностііз 1982 р.
Жанрфантастика
Премії
  • «Премія Г'юґо» (2007),
  • ім. Теодора Стерджона (2001),
  • ім. Філіпа Діка (1992),
  • «Локус» (1989),
  • Британського науково-фантастичного тов-ва (1993, 2005, 2007, 2008),
  • ім. Курта Лассвіца (1995, 1999)
Сайт: Cyberabad, ЖЖ Єна Мак-Дональда
CMNS: Єн Мак-Дональд у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Макдональд.

Єн Ніл Макдональд (нар. 31 березня 1960(19600331)) — британський письменник-фантаст. Живе у Белфасті. Автор широко відомих романів «Шлях відчаю», «Ріка богів», «Будинок Дервіша» тощо. Лауреат багатьох премій: Меморіальна премія імені Теодора Стерджона, Премія «Г'юґо», Меморіальна премія імені Джона Кемпбелла.

Біографія

[ред. | ред. код]

Єн Макдональд народився 31 березня 1960 року в Манчестері (Англія). Мати Єна за національністю ірландка, а батько шотландець. Коли Єну виповнилося п'ять років, його сім'я переїхала в Північну Ірландію. Дорослішання майбутнього автора проходило на тлі етнополітичного конфлікту в Північній Ірландії 1968—1998 (так звані «Клопоти»), що не могло не вплинути на його світовідчуття і майбутню творчість. Багато творів автора, дійсно, так чи інакше зачіпають проблеми постколоніалізму і взаємин країн «третього світу» з колишніми метрополіями.

В 1982 році в журналі «Extro» був опублікований дебютний твір І. Макдональда — The Island of the Dead («Острів мертвих»). Дебютний же роман Desolation Road («Дорога відчаю») опубліковано в 1988 році. Роман, сюжет якого був навіяний «Марсіанськими хроніками» Рея Бредбері і книгою «Сто років самотності» Маркеса, позитивно оцінений критиками і здобув премію «Локус» 1989 року в номінації «Кращий дебютний роман».

Зараз Єн Макдональд проживає в Белфасті.

Марс

[ред. | ред. код]

Цикл творів про «Марс» (Mars):

  • роман «Desolation Road» («Дорога розпачу»), 1988 год — лауреат премії «Локус» («Кращий дебютний роман») 1989 року;
  • роман «Ares Express», 2001 рік (на основі розповіді «The Catharine Wheel»);
  • повість «Big Chair», 1992 рік;
  • повість «The Luncheonette of Lost Dreams», 1992 рік;
  • повість «Steam», 1995 рік;
  • повість «The Five O’Clock Whistle», 1997 рік;
  • повість «The Old Cosmonaut and the Construction Worker Dream of Mars», 2002 рік.
Єн Макдональд на НФ-конвенті, Дортмунд, 1997 рік

Shian

[ред. | ред. код]

Цикл творів «Shian»:

  • роман «Sacrifice of Fools», 1996 рік;
  • повість«The Undifferentiated Object of Desire», 1993 рік;
  • повість«Legitimate Targets», 1994 рік;
  • повість«Frooks», 1995 рік.

Necroville

[ред. | ред. код]

Цикл творів «Necroville»:

  • роман «Necroville», 1994 рік;
  • повість The Days of Solomon Gursky, 1998 рік

Chaga Saga

[ред. | ред. код]

Цикл творів «Chaga Saga»:

  • роман «Chaga», 1995 рік;
  • роман «Kirinya», 1998 рік;
  • повість «Recording Angel», 1996 рік;
  • повість «Tendeléo’s Story» («Історія Тенделео»), 2000 рік[3] — лауреат премій Старджона в 2001 році і «Сігма-Ф» («Найкращий зарубіжний твір») в 2003 році;

Індія

[ред. | ред. код]
  • роман River of Gods («Ріка Богів»), 2004 рік[4] — лауреат премії «BSFA» (Найкращий роман) в 2005 рік, лауреат «Итог-2006» журнала «Мир фантастики» («Найкращий закордонний науково-фантастичний роман»);
  • збірник Cyberabad Days, 2009 год. У складі повісті та розповіді:
    • Sanjeev and Robotwallah, 2007 рік;
    • Kyle Meets the River, 2006 рік;
    • The Dust Assassin, 2008 рік;
    • An Eligible Boy, 2008 рік;
    • The Little Goddess («Маленька богиня»), 2005 рік;
    • The Djinn’s Wife («Дружина джинна»), 2006 рік — лауреат премій «BSFA» (номінація «Мала форма») і «Г'юго» (номінація «Найкраща коротка повість») в 2007 році;
    • Vishnu at the Cat Circus, 2009 рік.

Everness

[ред. | ред. код]

Цикл творів «Everness» про пригоди Еверетта Сінха у паралельних Всесвітах:

  • Planesrunner, 2011 рік (книга 1)
  • Be My Enemy, 2012 рік (книга 2)
  • Empress of the Sun, 2014 рік (книга 3)

Luna

[ред. | ред. код]
  • Luna: New Moon, 2015 рік
  • Luna: Wolf Moon, 2017 рік

Романи

[ред. | ред. код]

Романи, котрі не увійшли у жоден з циклів творів.

  • Out on Blue Six, 1989 рік;
  • King of Morning, Queen of Day, 1991 рік;
  • Hearts, Hands and Voices, 1992 рік;
  • Scissors Cut Paper Wrap Stone, 1994 рік;
  • Brasyl («Бразилія»), 2007 рік — лауреат премії «BSFA» («Найкращий роман») в 2008 році.
  • The Dervish House, 2010 рік — лауреат премій «BSFA» і Джона. В. Кемпела, номінант на премії «Г'юго»[5], «Локус» и Артура Кларка[6] в номінації «Найкращий роман» в 2011 році.

Повісті та оповідання

[ред. | ред. код]
  • The Island of the Dead («Острів мертвих»), 1982 рік;
  • The Catharine Wheel, 1984 рік — послужив основою для роману «Ares Express»;
  • King of Morning, Queen of Day, 1988 рік — послужив основою для повісті «Craigdarragh», першої частини роману «King of Morning, Queen of Day»;
  • Unfinished Portrait of the King of Pain by Van Gogh, 1988 рік;
  • Listen, 1989 рік;
  • Rainmaker Cometh, 1989 рік;
  • Toward Kilimanjaro, 1990 рік — послужив основою для роману «Chaga»;
  • Innocents, 1992 рік — лауреат премії «BSFA» в 1993 році;
  • The Hidden Place, 2002 рік[7].

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  3. ↑ Йен Макдональд. История Тенделео // Если : журнал. — 2002. — Т. Май, № 5. — С. 131—222.
  4. ↑ Владимирский В. Йен Макдональд. Река богов. «Формат» и неформат (рос.). Доклад о вероятности оЗ от 19.08.2006. Архів оригіналу за 24.05.2009. Процитовано 19 травня 2009. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)
  5. ↑ Patrick Nielsen Hayden. 2011 Hugo Finalists (англ.). Tor.com. Архів оригіналу за 7 травня 2011. Процитовано 28 квітня 2012.
  6. ↑ The Locus Index to SF Awards: 2010 Arthur C. Clarke Award. Locus. Архів оригіналу за 11 жовтня 2012. Процитовано 10 января 2013. {{cite web}}: Вказано більш, ніж один |deadlink= та |deadurl= (довідка)
  7. ↑ Йен Макдональд. Убежище // Если : журнал. — 2004. — Т. Май, № 5. — С. 187—224.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єн_Мак-Дональд&oldid=42433857