АЕС Джервіс-Бей
| Атомна електростанція Джервіс-Бей | |
|---|---|
 | |
| Країна | .svg){kind=small} Австралія  |
| Адмінодиниця | Територія Джервіс-Бей |
| Технічні параметри | |
| Інша інформація | |
 | |
Атомна електростанція Джервіс-Бей — запропонована атомна електростанція на території Джервіс-Бей, федеральній території Австралії, що прилягає до південного узбережжя штату Новий Південний Уельс. Це була б перша атомна електростанція в Австралії, і це єдина пропозиція, яку серйозно розглянули уряди станом на травень 2023 року. Деякі екологічні дослідження та роботи на місці були завершені, а також оголошено та оцінено два раунди тендерів, але уряд Австралії врешті-решт вирішив не продовжувати проєкт через передбачувану вартість та відкриття нових мінеральних та вуглеводневих ресурсів.
У 1969 році австралійський уряд запропонував уряду Нового Південного Уельсу побудувати атомну електростанцію потужністю 500 МВт на території Співдружності та підключити її до мережі Нового Південного Уельсу, а відповідно до конституції Австралії виробництво та розподіл електроенергії є відповідальністю держави. Можливими місцями були Австралійська столична територія та Джервіс-Бей. План, підтриманий Комісією з атомної енергії Австралії, стосувався конструкції реактора, який міг би генерувати збройовий плутоній, що, можливо, відображало довгостроковий інтерес Австралії до отримання ядерної зброї після Другої світової війни.[1][2][3]
У грудні 1969 року чотирнадцяти організаціям надіслали запрошення висловити інтерес до будівництва атомної електростанції в Джервіс-Бей. Тендерна документація була видана в лютому 1970 року, тендери закривалися в червні. Отримали чотирнадцять тендерів від семи різних організацій. Близько 70 співробітників були залучені повний робочий день до оцінки тендерів, головним чином з Комісії з атомної енергії Австралії та Комісії з електроенергії Нового Південного Уельсу. Понад 150 інших співробітників відігравали значну роль за сумісництвом. У результаті була написана рекомендація щодо акцепту тендеру на поставку парогенеруючого важководного реактора (SGHWR) потужністю 600 МВт від британської організації The Nuclear Power Group.[4]
Перед тим, як була зроблена ця рекомендація, відбулася зміна прем'єр-міністра, але не уряду. Джон Гортон був прихильником проєкту. У березні 1971 року Гортона змінив на посаді прем'єр-міністра Вільям Макмехон. Макмехон виступив проти ядерно-енергетичної програми, і проєкт відклали на рік, посилаючись на фінансові обмеження: казначейство підготувало перший комплексний порівняльний аналіз витрат у 1971 році та дійшло висновку, що атомна електростанція буде набагато дорожчою, ніж звичайна вугільна електростанція.[5][6][7]
Після відкриття родовищ природного газу та нафти в Бассовій протоці, а також розробки економічних ресурсів вугілля більшість стимулів енергетичної безпеки зникла. Тендери відкликали, але знову відклали та практично скасували в червні 1971 року. Такі організації, як Всесвітній союз захисту життя, Екологічна дія та Товариство відповідальності в науці, повідомляли про небезпеку, пов'язану з ядерною енергетикою.[8]
Під час підготовки до будівництва розчистили землі та встановили бетонні фундаменти. Фундаменти видно донині.
- ↑ Cawte, Alice (1992), Atomic Australia : 1944-1990, NSW University Press, ISBN 978-0-86840-388-5, OCLC 647065941
- ↑ Holland, Ian (2003). Radioactive Waste and Spent Nuclear Fuel Management in Australia. Chronology. Department of the Parliamentary Library. с. 9. No. 1 2003–04.
- ↑ ParlInfo - Radioactive waste and spent nuclear fuel management in Australia. parlinfo.aph.gov.au. Процитовано 27 травня 2019.
- ↑ Alder, Keith (1996). Australia's Uranium Opportunities. Sydney: Pauline Alder. ISBN 0-646-29942-5. OCLC 38410139.
- ↑ Hancock, Ian (2002). John Gorton: He Did It His Way. Hodder. ISBN 0-7336-1439-6. OCLC 49763995.
- ↑ Gorton gave nod to nuclear power plant. The Age. 1 січня 2000.
- ↑ Classic stoush the sub-text to nuclear plan. The Canberra Times. 1 січня 2000.
- ↑ Letter from Harry F. Kurth, World Union for Protection of Life. The Joshua Lederberg Papers. National Library of Medicine. 8 квітня 1972.