Перейти до вмісту

АЕС Сіді-Бульбра

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Атомна електростанція Сіді-Бульбра планована атомна електростанція поблизу Дар-ель-Мгуемда на марокканському узбережжі Атлантичного океану. Станція має стати першою атомною електростанцією в Марокко, але проект готувався з 1980-х років.

Історія

[ред. | ред. код]

Марокко є нетто-експортером електроенергії та відносно бідним на викопне паливо. Починаючи з 1984 року, парламент Марокко вирішив використовувати ядерну енергію як довгострокове вирішення енергетичної проблеми. Спочатку велися переговори з французькою зовнішньоторговельною компанією SOFRATOME про будівництво першої атомної електростанції. У рамках цієї угоди МАГАТЕ було доручено знайти місце для установки.[1] Атлантичне узбережжя між містами Кенітра та Ес-Сувейра було обрано регіоном для роботи. Загалом було визначено сім різних місць для розміщення атомних електростанцій, з яких лише п’ять виявилися придатними. У бальній процедурі майданчик Сіді-Бульбра отримав найбільше балів, тому цей майданчик було обрано в 1994 році як еталон і як місце для першої в країні атомної електростанції. Характеристики розташування включають:[2]

  • Площа близько 580 га
  • Місце для чотирьох реакторних блоків
  • Активних несправностей поблизу ділянки немає
  • Тверді шари породи без ризику розрідження ґрунту або розчинення гіпсу в шарах ґрунту
  • Мінімальне прискорення для землетрусів від 0,15 до 0,10 g
  • Максимальне прискорення під час землетрусів між 0,30 і 0,20 g

Франція спочатку запропонувала побудувати атомну електростанцію потужністю 600 МВт у 1991 році, але це так і не було реалізовано через розбіжності.[3] Під час зустрічі з МАГАТЕ з 2004 року відновилися переговори про будівництво першої атомної електростанції на контрольному майданчику Сіді-Булбра, яке має бути завершено до 2017 року. Моделі реакторів, які Марокко хотіло встановити для своєї станції, були реакторами класу від 900 до 1000 МВт, зокрема згадувалися корейський OPR-1000, канадський CANDU-6 і російський ВВЕР-1000, хоча переважно моделі покоління II відповідають. Лише приблизно в 2006 році Марокко вирішило зосередитися на моделях покоління III і включити до свого плану моделі реакторів AP1000, APR-1400 і ВВЕР-1200. Також розглядалася конструкція ATMEA1 і KERENA від Areva. Однак ці системи можуть запрацювати не раніше 2020 року.[4] У 2007 році «Атомбудекспорт» вперше офіційно запропонував побудувати атомну електростанцію в Марокко, а також допомогти з оцінкою майданчика Сіді-Бульбра.[5]

Блоки 1 і 2

[ред. | ред. код]

У січні 2010 року Марокко офіційно оголосило про свої плани побудувати двоблоковий комплекс у Сіді-Бульбра. І Франція, і Росія висловили інтерес до будівництва станції. Марокко планує побудувати два реактори по 1000 МВт кожен.[6] Однак фінансування станції досі незрозуміле, але мета полягає в тому, щоб побудувати її «під ключ».[1] В 2010 році планувалося що станція запрацює між 2020 і 2025 роками.[1]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Стаття містить текст перекладений з Kernkraftwerk Sidi Boulbra Нуклеопедії (нім.)

  1. а б в International Atomic Energy Agency: Country Nuclear Power Profiles 2011: Morocco, 2010. Abgerufen am 27.08.2012. (Archivierte Version bei WebCite)
  2. R. ZAÏR: Characteristics of Sidi Boulbra Site, Juni 2010. Abgerufen am 27.08.2012. (Archivierte Version bei WebCite)
  3. The Petroleum Economist, Volume 58. Petroleum Press Bureau, 1991. Seite 15.
  4. Rachid Sekkouri Alaoui: Presentation of the Moroccan NPP project, 17.06.2010. Abgerufen am 27.08.2012. (Archivierte Version bei WebCite)
  5. MEED., Volume 51, Issues 26-38. Economic East Economic Digest, Limited, 2007. Seite 33.
  6. World Nuclear News: Nuclear named for Copenhagen reductions, 02.02.2010. Abgerufen am 27.08.2012. (Archivierte Version bei WebCite)