Перейти до вмісту

Абагаське залізорудне родовище

Координати: 53°16′00″ пн. ш. 89°34′00″ сх. д. / 53.266666666667° пн. ш. 89.566666666667° сх. д. / 53.266666666667; 89.566666666667
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Абагаське залізорудне родовище
рос. Абагасское [железорудное] месторождение[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
53°16′00″ пн. ш. 89°34′00″ сх. д. / 53.266666666667° пн. ш. 89.566666666667° сх. д. / 53.266666666667; 89.566666666667
Тип рудне родовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Корисні копалини магнетит Редагувати інформацію у Вікіданих
Континент Азія Редагувати інформацію у Вікіданих
В межах геооб'єкту Мінусінська улоговина, Кузнецький Алатау Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна  Росія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Регіон Хакасія
Аскизький район Редагувати інформацію у Вікіданих
Відкрито 1933[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Розробляється з 1983[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Надрокористувач Евразрудаd Редагувати інформацію у Вікіданих

Абага́ське залізору́дне родо́вище (рос. Абага́сское месторожде́ние [железору́дное]) — рудне родовище за 186 км на захід від міста Абакан, Республіка Хакасія, Росія. Адміністративний та промисловий центр розробки — смт Вершина Теї. Видобуток ведеться Тейським філіалом ВАТ «Євразруда».

Родовище розташоване в зоні стику Мінусінської улоговини та Кузнецького Алатау.

Відкрите в 1933 році, розробляється з 1983 року.

Руди в родовищі в основному магнетитові, високоглиноземисті, магнезіальні. Головний рудний матеріал — магнетит; другорядні — мушкетовіт, гематит, пірит.

В родовищі виділюяться 2 зони:

  • південна — довжина понад 2,6 км
  • північна — довжина 2,3 км.

Балансові запаси залізної руди складають понад 73 млн т. Родовище розробляється відкритим способом спільно з Тейським залізорудним родовищем. Середній сумарний річний видобуток становить 4,4 млн т руди з вмістом Fe 28,4 %.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г АБАГАССКОЕ МЕСТОРОЖДЕНИЕ // (unspecified title) / под ред. В. М. Котляков — 3-е изд. — Москва: Большая российская энциклопедия, 2003. — С. 7. — 903 с. — ISBN 5-85270-216-1

Див. також

[ред. | ред. код]