Перейти до вмісту

Абаза Ілля Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Абаза Ілля Андрійович
Народився1655
Померне раніше 1727
БатькоАбазин Андрій
ДітиQ123187178?

Ілля́ Андрі́йович Абаза́ (рос. Илья Андреевич Абаза; пом. після 1727) — молдавський боярин і ворник Бутушайський [1], який прийняв російське підданство. Започаткував російський дворянський рід Абазів.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

1676 року Ілля Абаза отримав підтверджувальну грамоту на спадкові помістя.

Наприкінці грудня 1710 року Ілля Абаза та Іван Міреску як представники господаря Молдавського князівства Димитрія Кантеміра таємно зустрілися в Києві з російським царем Петром I та передали йому пропозиції про укладення російсько-молдавського договору [2].

25 травня (5 червня) 1711 року у місті Яворів (у той час належало Польщі, нині один із районних центрів Львівської області України) Ілля Абаза прийняв російське підданство. Того ж дня Абазі надали звання полковника. 1718 року йому надали 46 дворів у селі Дворічна (Волоський Кут), нині селище міського типу, один із районних центрів Харківської області.

Дружиною Іллі Абази була донька молдавського боярина та ключерула Єлизавета Федорівна Русулова. Мав п'ятеро синів (Лук'ян, Іван, Євстратій, Костянтин, Микола) та дві доньки (Марія, Анна).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Можливо, мається на увазі місто Ботошані.
  2. Очерки внешнеполитической истории Молдавского княжества (последняя треть XIV — начало XIX в.). — Кишинев: Штиинца, 1987. — С. 245—246.

Література

[ред. | ред. код]
  • Руммель В. В., Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. — Т. 1. — Санкт-Петербург: Издание А. С. Суворина, 1886. — С. 1—2.
  • Барсуков Александр. Обзор источников и литературы русского родословия: По поводу книги П. Н. Петрова «История родов русского дворянства». — Санкт-Петербург, 1887. — С. 17.
  • Багалій Дмитро. Історія слобідськоï Украïни. — Харків: Основа, 1990. — С. 38.
  • Федорченко Валерий. Дворянские роды, прославившие отечество: Энциклопедия дворянских родов. — Красноярск, 2003. — С. 11.