Абатство Святого Медарда
 | |
| 49°22′59″ пн. ш. 3°20′37″ сх. д. / 49.383055555556° пн. ш. 3.3436111111111° сх. д. | |
| saint-medard-soissons.fr | |
 | |
 Абатство Святого Медарда у Вікісховищі |
Аба́тство Свято́го Меда́рда в Суассоні (фр. Abbaye Saint-Médard de Soissons) — бенедиктинський монастир, що нині не діє, заснований у VI столітті. Певний час вважався найбільшим у Франції[джерело?].
Абатство заснував близько 557 року Хлотар I, король франків[1]. За переказами, коли святий Медард, єпископ Нуайона і Турне, помер, король не дозволив поховати його в жодному з цих двох міст і власноруч відніс тіло святого до своєї столиці — Суассону[2] . На місці його могили зведено монастир, але сам Хлотар помер до завершення будівництва. Він встиг, однак, розпорядитися, щоб його син, Сігіберт I, завершив розпочате, а також висловив бажання бути похованим поруч зі святим Медардом[3]. Пізніше в монастирі поховають і самого Сігіберта.
Згодом абатство стало важливим політичним та духовним центром, зокрема й тому, що в ньому були могили двох королів[4]. Саме тут 751 року буде помазано на царство Піпіна Короткого, засновника династії Каролінгів.
Від VII до X століття абатство мало щедре заступництво королів та імператорів. 804 року тут зупинявся папа римський Лев III[4]. В абатстві нерідко бував Людовик Благочестивий. За нього роль абатства значно зросла, особливо після того, як 826 року сюди перенесено мощі Святого Севастіана, що викликало наплив паломників з усієї Європи[4].
Проте абатству довелося пережити й низку лих. Близько 884 року його розграбували нормани[1]; 886 року воно зазнало нападу вікінгів, а пізніше — угорців[4]. Осередком королівської влади поступово ставав Париж, і Суассон, а разом з ним і абатство, відійшли на другий план.
Новий розквіт монастир переживає в XII столітті: він наново відбудовується, у ньому освячується новий храм. Будівництво продовжується і в XIII столітті[5].
Проте від XVII століття, з часів Столітньої війни, починається незворотний занепад монастиря[5]. Його завершує Революція, після якої абатство залишилося в руїнах[4]. Донині збереглися лише крипта, головні ворота та одна з веж стіни, що оточувала абатство. За легендою, саме в цій вежі був ув'язненим засуджений за свої твори Абеляр[5].
- ↑ а б Abbaye Saint-Médard. Soissons, Aisne. Data.bnf.fr. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 5 січня 2018.
- ↑ Qui était Saint Médard ?. Paroisse Saint-Médard. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 5 січня 2018. [Архівовано 2018-01-24 у Wayback Machine.]
- ↑ Poquet, 1849, с. 12.
- ↑ а б в г д Abbaye Royale Saint-Médard de Soissons.
- ↑ а б в Association Abbaye Royale Saint-Médard de Soissons.
- Alexandre Eusèbe Poquet. Pèlerinage à l'ancienne Abbaye de Saint-Médard-lès Soissons. — 1849.
- Denis Defente. Saint-Médard: trésors d'une abbaye royale. — Somogy Editions d'art, 1996. — 383 p.
- Denis Defente. Association Abbaye Royale Saint-Médard de Soissons. Процитовано 5 січня 2018.
- Abbaye Royale Saint-Médard de Soissons (PDF). Association Abbaye Royale Saint-Médard de Soissons. Процитовано 5 січня 2018.
BNF: 13739926r · Freebase: /m/02ryqyb · GND: 4541837-8 · ISNI: 0000000121854740 · J9U: 987007601836205171 · LCCN: nr98024716 · Mérimée: PA00115940 · SDBM: 22142 · SUDOC: 035097884 · VIAF: 151375868 |
