Перейти до вмісту

Абашидзе Іраклій Віссаріонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Абашидзе Іраклій Віссаріонович
груз. ირაკლი ბესარიონის ძე აბაშიძე Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнігруз. ირაკლი აბაშიძე Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився10 (23) листопада 1909 Редагувати інформацію у Вікіданих
Хоні, Кутаїська губернія, Російська імперія
Помер14 січня 1992(1992-01-14) Редагувати інформацію у Вікіданих (82 роки)
Тбілісі, Грузія
ПохованняДідубійський пантеон Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
 Грузинська Демократична Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Грузія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, політик
Сфера роботипоезія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТбіліський державний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоГрузинська національна академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих і Union of writers of Georgiad Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Іра́клій Віссаріо́нович Абаши́дзе (23 листопада 1909, Хоні — 14 січня 1992, Тбілісі) — грузинський радянський поет, голова Верховної ради Грузинської РСР, академік Академії наук Грузинської РСР1960). Депутат Верховної ради Грузинської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 4—7-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (22.11.1979).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в місті Хоні. З 1925 по 1939 рік був членом ВЛКСМ. Почав друкуватися з 1928 року.

З 1930 року працював редактором різних грузинських журналів, був редактором Держвидаву і Дитюнвидаву Грузинської РСР.

У 1931 році закінчив філологічний факультет Тифліського державного університету імені Сталіна.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1939—1944 роках — голова правління Спілки радянських письменників Грузії. Брав участь у німецько-радянській війні.

У 1946—1953 роках — відповідальний редактор грузинського літературного журналу «Мнатобі».

У 1953—1964 роках — 1-й секретар правління, в 1964—1967 роках — голова правління Спілки радянських письменників Грузії. Секретар правління Спілки письменників СРСР.

У 1960 році організував експедицію до грузинського монастиря Святого Хреста в Єрусалимі, під час якої було виявлено фреску Шоти Руставелі.

З 1968 року — головний редактор Грузинської радянської енциклопедії. У 1970 році став також віцепрезидентом Академії наук Грузинської РСР. Був засновником і першим головою товариства Руставелі Грузії (1980).

12 липня 1971 — 14 листопада 1990 року — голова Верховної ради Грузинської РСР.

Поезія Іраклія Абашидзе ґрунтується на патріотичних цінностях грузинської культури. Хоча Абашидзе був досить лояльним до радянського ладу, він підтримав Звіада Гамсахурдія на шляху незалежності Грузії.

Помер 14 січня 1992 року в Тбілісі і був похований за державний кошт в Дідубійському пантеоні.

Іменем Іраклія Абашидзе названо вулицю в Тбілісі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Творчо використовуючи традиції Володимира Маяковського, Абашидзе відгукувався на злободенні події життя («Жовтневий рапорт», «Дари Колхіди», «Відкритий лист американському письменникові» та ін.). У циклах віршів «Процвітає Грузія», «Пісня жнив», «На XX з'їзді», «З індійського зошита» з особливою силою проявився ліричний талант поета.

Абашидзе та Україна

[ред. | ред. код]

Низку поезій Абашидзе присвятив Україні («В Україні», «Поетам Грузії»).

Один із перших перекладачів Шевченкового «Заповіту» грузинською мовою (1936). «Лілея» та «Москалева криниця» Шевченка в перекладі Абашидзе ввійшли до грузинських видань «Вірші і поеми» (1939, 1952).

Абашидзе — автор статей, присвячених Тарасу Шевченку («Тарас Шевченко» (1936), «Великий кобзар» (1961) та інші).

Він також був учасником делегацій, що приїздили з Грузії в Україну 1939, 1961, 1964 на шевченківські ювілеї. Виступав на урочистих засіданнях Спілки письменників Грузії, присвячених 150-річчю від дня народження Шевченка.

Твори

[ред. | ред. код]

Українські переклади:

  • У книзі: Поезія Радянської Грузії: Антологія. — К., 1939;
  • «Дніпро», 1945, № 5—6;
  • «Вітчизна», 1958, № 8.

Російські переклади:

  • Стихотворения. — Москва, 1958.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Гордость нашего города // Мерія Тбілісі (рос.). Архів оригіналу за 18 грудня 2012. Процитовано 18 грудня 2012.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]