Перейти до вмісту

Абдулла Кутб-шах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Абдулла Кутб-шах
урду عبداللہ قطب شاہ
Абдулла Кутб-шах
Абдулла Кутб-шах
7-й Султан Голконди
1626 — 1672
Попередник: Мухаммад Кутб-шах
Наступник: Абуль Хасан Кутб-шах
 
Народження: 1614[1]
Смерть: 21 квітня 1672(1672-04-21)
Країна:  Династія Кутб Шахіd
Релігія: Іслам
Рід: Кутб-шахи
Батько: Мухаммад Кутб-шах

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Абдулла Кутб-шах (1612 — 21 квітня 1672) — султан Голконди, син султана Мухаммада Кутб-шах. Був поліглотом, шанував поезію та музику.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з династії Кутб-шахів. Син Мухаммад Кутб-шаха, султана Голконди та його двоюрідної сестри Хайрат-Бахши-бегум. У 1625 році втратив батька. З огляду на малий вік регентшею стала його мати, яка продовжила політику попередників, намагаючись утримувати мир з сусідами й водночас уникати відкритого протистояння з імперією Великих Моголів.

У 1635 році визнав зверхність могольського падишаха Шах Джахана, зобов'язавшись сплачувати тому данину та в хутбі (п'ятничній молитві) згадувати падишаха Великих Моголів. Протягом 1640-х років Абдулла Кутб-шах значно розвиширив свої володіння за рахунок наякств південної Індії, що утворилися в результаті розпаду Віджаянагарської імперії. У 1652 році захоплено місто Веллор з навколишньою областю. Водночас відновив дипломатичні стосунки з Персією, відправляв посольства до Аббаса II.

Втім у 1656 році шахзаде Аурангзеб знову вдерся до Голконди, змусивши султана прийняти більш тяжкі умови: поступився низкою фортець та деякими землями на півночі, видав доньку Падшах-Бібі Сахібу за онука останнього Мухаммед-Султан Мірзу. Оскільки не мав синів, то Аурангзеб з часом мав намір мирно приєднати султанат до Імперії Великих Моголів.

За його правління почався новий етап розробки алмазних копалень, налагодив торговельні відносини з Голландською Ост-Індською компанією. Помер у 1672 році, йому спадкував зять Абуль Хасан Кутб-шах.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела

[ред. | ред. код]