Перейти до вмісту

Абдул Маджид аль-Зіндані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Абдул Маджид аль-Зіндані
араб. عبد المجيد الزنداني
Народився1 січня 1942(1942-01-01)[2]
Q20383441?, Bait al-Sa'adid, Ash Sha'ar Districtd, Ібб
Помер22 квітня 2024(2024-04-22)[1] (82 роки)
Стамбул, Туреччина[3]
ПохованняЦвинтар Еюпd
Країна Ємен
Діяльністьполітик, Дават, улем
Alma materУніверситет Айн-Шамс і Аль-Азгар
Знання моварабська
УчасникГромадянська війна в Ємені
ПартіяAl-Islahd
Конфесіяіслам
Автограф

Абдул Маджід аль-Зіндані (араб. عبد المجيد الزنداني; 1 січня 1942(1942січня01), Ібб, Єменське Мутаваккілітське Королівство — 22 квітня 2024, Стамбул, Туреччина) — єменський політик-ісламіст, засновник і керівник Університету Іман у Ємені. Очолював політичний рух Єменське об'єднання за реформи і був засновником Комісії з наукових знаків у Корані та Сунні, що базується в Саудівській Аравії[4]. Деніел Голден з «Волл-стріт джорнел» описав його як «харизматичного єменського науковця та політика»[5], а CNN назвав його «провокаційним священнослужителем із полум'яною рудою бородою»[6].

Біографія

[ред. | ред. код]

Провів перші роки навчання в коледжі в Єгипті та навчався в університеті Айн-Шамс, де спочатку вивчав біологію та хімію, а потім перейшов на ісламознавство, але ступінь не здобув. 1966 року повернувся до Адена, 1967 року поїхав до Саудівської Аравії, де обіймав високу посаду в організації Islamic Call. Під керівництвом аль-Зубірі виступав за революцію та відіграв певну роль у мобілізації єменського народу проти монархії.

Повернувшись до Ємену заснував єменське Товариство братів-мусульман і присвятив своє життя політиці[7].

Університет Іман

[ред. | ред. код]

1995 року за підтримки уряду Ємену заснував і був президентом Університету Іман у Сані, Ємен. Він також отримував іноземні пожертви від консервативних країн ваххабітської спадщини Саудівської Аравії та Катару, приймав близько 400 студентів щорічно[4][8].

Міністерство фінансів США[9] заявило про лояльність Зіндані до бен Ладена і деякі студенти університету Іман були заарештовані за політичні та релігійні вбивства. Дехто вважав, що навчальна програма в основному, якщо не виключно, присвячена ісламознавству, і що вона є розсадником екстремізму[10][11].

«The Sunday Times» встановила, що заарештований на Різдво 2009 року Умар Фарук Абдулмуталлаб, підозрюваний у вибуху рейсу 253 Northwest Airlines, 2005 року відвідував лекції аль-Авлакі в університеті[12].

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Був «провідним членом» Єменського об'єднання за реформи, членом якого також була лавреатка Нобелівської премії миру 2011 року Тавакуль Карман.

Комісія з наукових знаків у Корані та Сунні

[ред. | ред. код]

1984 року звернувся до найбільшої благодійної організації уряду Саудівської Аравії, Ліги ісламського світу, щоб створити Комісію з наукових знаків у Корані та Сунні у Саудівській Аравії. Він очолював Комісію як генеральний секретар до відставки 1995 року. Хоча у нього не було жодної офіційної ролі в Лізі ісламського світу, його все одно запрошували на її заходи після 1955 року.

Комісію критикували за захопленість довести, що докази на користь наукових чудес Корану «є чіткими й очевидними» і що «група видатних немусульманських науковців у кількох галузях» засвідчила це[13]. Комісія поширила оманливі, вирвані з контексту заяви кількох цих немусульманських науковців[5]. 1984 року член комісії Мустафа Абдул Басіт Ахмед переїхав до США, щоб залучити західних науковців-немусульман для перевірки чудесних знамень Корану. Проте у статті 2002 року[5] в американській газеті «Волл-стріт джорнел» кілька немусульманських науковців говорили про сумнівну практику, яку застосовувала комісія для виманювання їхніх заяв, як-от продані інтерв'ю шейха Абдула Маджида аль-Зіндані і брехливі обіцянки бути «цілковито нейтральними».

Комісія залучала науковців на свої конференції квитками на літак першого класу для них та їхніх дружин, номерами в найкращих готелях, гонораром у 1000 доларів і бенкетами з мусульманськими лідерами, як-от обід у палаці в Ісламабаді з президентом Пакистану Мохаммадом Зія уль-Хаком, незадовго до його загибелі в авіакатастрофі. Ахмед також подарував принаймні одному науковцю кришталевий годинник[5].

Океанолог Вільям Гей поскаржився, що потрапив у «пастку» в інтерв'ю, тоді як ембріолог Джеральд Герінгер заявив про «взаємне маніпулювання» між науковцями й організаторами конференції. Професор-геолог на пенсії Альфред Кронер з Майнцького університету надіслав стандартну відповідь електронною поштою, у якій роз'яснював свої зауваження «поза контекстом» під час однієї з конференцій і описав дії, внаслідок яких його зауваження використовували мусульманські апологети. У записаному на відео інтерв'ю він описав події та пояснив, як його просили відповісти на суто гіпотетичні запитання, і саме ці відповіді згодом цитували та спотворювали. Користувач YouTube TheRationalizer записав інтерв'ю з Вільямом Геєм, Елісон (Пітом) Палмером, професором Томом Армстронгом й Альфредом Кронером, щоб дати їм можливість висловити свою думку про події та пояснити справжні погляди без редагування[14].

Дослідження СНІДу

[ред. | ред. код]

Аль-Зіндані виголосив промову, високо оцінивши якість наукових і медичних досліджень, проведених в Університеті Імана, заявивши, що вони успішно вилікували багато випадків СНІДу[15][16].

Керівник відділу клінічної імунології Університету короля Абдель-Азіза Джаміль аль-Мугалес заперечив результати аль-Зіндані, заявивши, що він особисто перевіряв аналізи крові, і вони суперечать твердженням аль-Зіндані[17].

Аль-Зіндані подав заявку на патент на трав'яний метод лікування СНІДу. Додаток опублікували на сайті Всесвітньої організації інтелектуальної власності у квітні 2011 року[18].

Рух за боротьбу з пороком і захист доброчесності

[ред. | ред. код]

У липні 2008 року приєднався до групи ісламських священнослужителів і знаних вождів племен, щоб оголосити про створення нового органу з питань моралі. На зустріч із захисту доброчесності та боротьби з пороком вони оголосили, що будуть попереджати поліцію Ємену про порушення ісламського права. Декларацію написали після повідомлень про діяльність самопризначених «охоронців моралі» в Ходейді, Адені та Сані[19].

Карикатури у «Jyllands-posten»

[ред. | ред. код]

2006 року висунув звинувачення проти 21 газети та їхніх редакторів у Ємені за передрук суперечливих карикатур на Могамета, 2005 року надрукованих у данській газеті «Jyllands-Posten». 25 листопада 2006 року аль-Зідані виграв першу справу — проти газети «Al-Rai Al-Am», якій заборонили випускати газету протягом шести місяців, а її редактор отримав один рік ув'язнення.

Заборона США

[ред. | ред. код]
Анвар аль-Авлакі, який відвідував і читав лекції в університеті

24 лютого 2004 року Міністерство фінансів США випустило наказ про визнання Зіндані «глобальним терористом із особливим статусом». У департаменті заявили, що він мав «довгу історію співпраці з бен Ладеном, зокрема, був одним із його духовних лідерів», і він «був контактною особою з терористичною організацією Ансар аль-Іслам, що базується в Іраку та Сирії і пов'язана з Аль-Каїдою». Департамент також заявив, що підозрює студентів Університету Іман у вбивстві трьох американських місіонерів і «лідера Єменської соціалістичної партії номер два Джаралли Омара»[9][20]. Аль-Авлакі також відвідував уроки та читав лекції в Університеті Імана, очолюваному Зіндані[21].

Колишній студент Університету Іман Джон Вокер Лінд також пов'язаний з терористичними організаціями[10][22]. Проте Університет Імана заперечив, що Авлакі й Абдулмуталлаб навчалися в університеті чи відвідували лекції в Університеті Імана. Університет також попросив американську адміністрацію підтвердити свої заяви свідченнями та доказами[23].

Зіндані потрапив до списку осіб, які належать або пов'язані з Аль-Каїдою, Комітету ООН 1267[24]. Серед факторів, запропонованих в'язню Гуантанамо Абдулі Рахману Мохамеду Салеху Насеру Радою з адміністративного нагляду у виправдання його подальшого позасудового ув'язнення були[25]:

  1. Затриманий вирішив поїхати в Афганістан після того, як почув і поговорив з шейхом аль-Зіндані.
  2. Абд аль-Маджид Зандані був активним прихильником Осами бен Ладена. Зандані брав участь у зборі коштів і вербуванні волонтерів для організації бен Ладена. Зандані також є релігійним і юридичним експертом Осами бен Ладена.
  3. Виконавчий наказ 13224 визначає Шейха Абд Аль Маджида аль-Зіндані як особу, яка вчиняє, погрожує вчинити або підтримує тероризм[9].

Відразу після звинувачень США проти нього він заявив, що постане перед єменськими судами, якщо уряд Ємену попросить його це зробити. Його аргументом було те, що США використовує «список терористів» з політичних мотивів, й США додасть до цього списку кожного, хто підніме голос на захист суверенітету своєї країни[26].

Після того, як ООН й американська адміністрація не відповіли на кілька запитів уряду Ємену надати докази причетності до терористичних дій або спроб Зіндані, уряд Ємену звернувся до американської адміністрації з проханням видалити ім'я Зіндані зі «список терористів»[27].

У середині січня 2010 року заявив, що закликатиме до джихаду, якщо американські війська направлять до Ємену[28]. І додав, що Ємен є незалежною суверенною державою, і будь-який напад іноземців на єменські землі буде розглядатися як напад на всіх єменців[29].

Протести в Ємені

[ред. | ред. код]

Відіграв важливу роль у єменській революції 2011 року, спочатку як помічник між опозицією та президентом Ємену Алі Абдаллою Саліхом . Однак, коли Зіндані зрозумів, що Саліх готує війська для придушення єменської революційної молоді, заявив про свою підтримку революції[30]. «Нью-Йорк таймс» повідомила, що протести біля американського посольства в Ємені 13 вересня 2012 року почалися через кілька годин після того, як Зіндані закликав послідовників наслідувати протести в Лівії та Єгипті. Протестувальники засуджували відео з карикатурою на пророка Могамета й іслам[31].

Хуситський переворот у Ємені та смерть

[ред. | ред. код]

Після хуситського перевороту у Ємені і взяття під свій контроль хуситами столиці Сану 2014 року аль-Зіндані втік у напрямку до міста Таїз (південний захід), а потім попрямував до територій Саудівської Аравії через порт Аль-Вадія (схід) і пройшов через контрольно-пропускний пункт хуситів. У жовтні 2017 року повідомлялося, що він перебуває під домашнім арештом у Саудівській Аравії[32]. У листопаді 2020 року переїхав з Саудівської Аравії до Туреччини[33], де помер 22 квітня 2024 року у 82 роки[34].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б وفاة العلامة اليمني الشيخ عبد المجيد الزنداني عن 82 عاما — aljazeera.com, 2024.
  2. ↑ AlKindi
  3. ↑ Арабська Вікіпедія — 2003.
  4. ↑ а б Yemeni Sheikh of Hate. National Review. Архів оригіналу за 31 жовтня 2007. Процитовано 5 жовтня 2007.
  5. ↑ а б в г Daniel Golden (23 січня 2002). Strange Bedfellows: Western Scholars Play Key Role in Touting 'Science' of the Quran. Wall Street Journal.
  6. ↑ Yemeni leader lashes out at U.S. as protests continue [Архівовано 9 лютого 2012 у Wayback Machine.] CNN. March 1, 2011
  7. ↑ Islamic fundamentalism. Westview Press. 1996. с. 218. Процитовано 17 березня 2010.
  8. ↑ Yemeni Sheikh al-Zindani's New Role as a Healer. Jamestown.
  9. ↑ а б в United States Designates bin Laden Loyalist; February 24, 2004. Архів оригіналу за 14 березня 2010. Процитовано 7 лютого 2012.
  10. ↑ а б Raghavan, Sudarsan (10 грудня 2009). Cleric linked to Fort Hood attack grew more radicalized in Yemen. The Washington Post. Процитовано 10 грудня 2009.
  11. ↑ Glenn R. Simpson, "Terror Probe Follows the Money, " The Wall Street Journal, April 2, 2004. Retrieved January 21, 2010.
  12. ↑ Leppard, David (3 січня 2010). MI5 knew of Umar Farouk Abdulmutallab's UK extremist links. The Sunday Times. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 2 січня 2010.
  13. ↑ Abdul Majeed al-Zindani in an interview in the May 2001 issue of a magazine published by the Commission on Scientific Signs
  14. ↑ ThisIsTheTruthUncut. YouTube.
  15. ↑ Zindani claims cure for AIDS during TV interview на YouTube
  16. ↑ Sheikh Al-Zindani Surprises Medical Experts by Officially Announcing AIDS Medication (Local News). 25 березня 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2012. Процитовано 20 березня 2018.
  17. ↑ Archived copy. armiesofliberation.com. Архів оригіналу за 16 січня 2007. Процитовано 13 січня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  18. ↑ The Use of a Herbal Composition for the Treatment of a Person Infected with Hiv.
  19. ↑ Pulitzer Centre on Crisis Reporting, August 11, 2008. Pulitzercenter.org. Архів оригіналу за 21 червня 2010. Процитовано 17 березня 2010.
  20. ↑ Microsoft Word - nefabackgrounder_alawlaki.doc (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 квітня 2010. Процитовано 17 березня 2010.
  21. ↑ Chucmach, Megan, and Ross, Brian, "Al Qaeda Recruiter New Focus in Fort Hood Killings Investigation Army Major Nidal Hasan Was In Contact With Imam Anwar Awlaki, Officials Say," ABC News, November 10, 2009, accessed November 12, 2009. USA: ABC. 10 листопада 2009. Процитовано 17 березня 2010.
  22. ↑ Schmidt, Susan; Imam From Va. Mosque Now Thought to Have Aided Al-Qaeda; The Washington Post, February 27, 2008. Retrieved November 20, 2009.
  23. ↑ نيويورك تايمز بـ"مركز الأفكار الجهادية". www.aljazeera.net.
  24. ↑ UN 1267 Committee banned entity list. United Nations. Архів оригіналу за 28 липня 2006. Процитовано 17 березня 2010.
  25. ↑ [[[:Шаблон:DoD detainees ARB]] Factors for and against the continued detention (.pdf)] of Abdul Rahman Mohamed Saleh Naser Administrative Review Board May 18, 2005 — p. 35
  26. ↑ صنعاء, المصدر أونلاين-. صنعاء تعلن استعدادها لمحاكمة متهمين بدعم "الإرهاب" وتطلب من واشنطن أدلة تثبت ادعائها. المصدر أونلاين. Архів оригіналу за 11 грудня 2021. Процитовано 2 травня 2020.
  27. ↑ اليمن تطلب من السلطات الامريگية رفع التهم الموجهة للزنداني. يمرس.
  28. ↑ Worth, Robert (14 січня 2010). Yemen: Clerics Oppose U.S. Troops. The New York Times. Процитовано 15 січня 2010.
  29. ↑ Ferguson, Jane. Firebrand cleric walks a fine line in Yemen. www.aljazeera.com.
  30. ↑ هذا مادار بيني وبين الرئيس (الجزء الثاني). YouTube. Архів оригіналу за 14 грудня 2021. Процитовано 29 травня 2020.
  31. ↑ Nasser Arrabee and Alan Cowell, "Turmoil spreads to US embassy in Yemen, " The New York Times, 13 September 2012.
  32. ↑ Yemeni source: Zindani under house arrest in Saudi Arabia. Middle East Monitor. 17 жовтня 2020. Процитовано 15 травня 2020.
  33. ↑ Turkey seen planning more active role in war-ravaged Yemen. The Arab Weekly. 24 листопада 2020. Процитовано 20 грудня 2020.
  34. ↑ وفاة العلامة اليمني الشيخ عبد المجيد الزنداني عن 82 عاما. Al Jazeera Network (араб.). 22 квітня 2024. Процитовано 22 квітня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Абдул_Маджид_аль-Зіндані&oldid=44124854