Аборти в Бельгії
Аборти в Бельгії повністю легалізовані починаючи з 4 квітня 1990 року.[1] Аборти легальні до 12 тижнів після запліднення (14 тижнів після останньої менструації)[2][3], і жінка повинна пройти консультації впродовж 6 днів до аборту, а потім лікар повинен стежити за її здоров'ям упродовж кількох тижнів після процедури. Пізніші строки абортів дозволені, якщо є ризик для життя жінки або плід може народитися з дефектами. Станом на 2009 рік кількість абортів становила 9,2 на 1000 жінок віком 15-44 років.[4]
Лібералізація законодавства про аборти 1990 року[ред. | ред. код]
До 1990 року Бельгія залишалася однією з небагатьох європейських країн, де аборти були під забороною. Однак, їх можна було неофіційно робити (й навіть отримати відшкодування з фондів медичного страхування), коли їх реєстрували як «вишкрібання». Підраховано, що тоді кожного року проводили 20000 абортів (у порівнянні з 100 000 живонароджень).[5]
Коли Закон про лібералізацію абортів прийняли, то це викликало суперечки серед багатьох бельгійців.[6] На початку 1990 року, попри протидію християнської партії, коаліція соціалістичної та ліберальної партій прийняла закон, який частково лібералізував законодавство про аборти в Бельгії. Бельгійські єпископи звернулися до населення з публічною заявою, у якій виклали своє доктринальне та пастирське неприйняття закону. Вони попереджали бельгійських католиків, що будь-яка особа, задіяна «ефективно і безпосередньо» у вчинення абортів, «виключає себе з церковної спільноти». Мотивований сильною позицією бельгійських єпископів, король Бодуен 30 березня повідомив прем'єр-міністрові, що він не може підписати закон, не порушивши своєї совісті як католик.[7] Оскільки закони не набирають чинності без королівського підпису, то його відмова підписати могла викликати конституційну кризу.[8] Однак, проблему вдалося вирішити шляхом угоди між королем і прем'єр-міністром Мартенсом, згідно з якою Бельгійський уряд оголосив короля неспроможним виконувати обов'язки, взяв на себе його повноваження і ухвалив закон, після чого наступного дня парламент проголосував за те, щоб відновити короля на його посаді.[9][10][11][12][13] У Ватикані охарактеризували дії короля як «благородний і сміливий вибір», продиктований «дуже сильною моральною совістю».[14] Інші вважали дії Бодуена «не більш як жестом», оскільки його відновили на посаді короля всього через 44 години після відсторонення від влади.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Belgian King, Unable to Sign Abortion Law, Takes Day Off. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Termination of Pregnancy/Abortion in Belgium. Angloinfo Brussels. Angloinfo. Архів оригіналу за 1 липня 2016. Процитовано 8 червня 2016.
- ↑ World Abortion Policies 2013. United Nations. 2013. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 3 березня 2014.
- ↑ Belien, Paul (2005). A Throne in Brussels: Britain, the Saxe-Coburgs and the Belgianisation of Europe. Devon: Imprint Academic. с. 292–293. ISBN 1-84540-033-X.
- ↑ Belgium Eases Its Abortion Law. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Hubert, Vivian; Green, Howard (1 березня 2000). New History of Christianity. Continuum International Publishing Group. с. 389. ISBN 978-0-8264-1227-0. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 7 січня 2012.
- ↑ Barker, Eileen (15 квітня 2010). The Centrality of Religion in Social Life. Ashgate Publishing, Ltd. с. 76. ISBN 978-1-4094-0343-2. Архів оригіналу за 4 січня 2014. Процитовано 7 січня 2012.
- ↑ Wilsford, David (1995). Political Leaders of Contemporary Western Europe. Greenwood Press. с. 30. ISBN 978-0-313-28623-0. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Roberts, Geoffrey K.; Hogwood, Patricia (2003). West European Politics. Manchester University Press. с. 84. ISBN 978-0-7190-5421-1. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Witte, Els; Craeybeckx, Jan; Meynen, Alain (2010). Political History of Belgium. VUB University Press. с. 266. ISBN 978-90-5487-517-8. Архів оригіналу за 3 січня 2016. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Encyclopedia of World Constitutions. Facts on File. 2006. с. 92. ISBN 978-0-8160-6078-8. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Sandro Magister, "Obama's Pick for Vice President Is Catholic. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 17 серпня 2017.
- ↑ Pope Prays at Tomb of Abortion Foe. Associated Press. 4 червня 1995. Архів оригіналу за 31 липня 2018. Процитовано 17 серпня 2017.