Або (корвет, 1809)
| Історія | |
|---|---|
 Російська імперія
| |
| Власник: | Чорноморський флот Російської імперії |
| Будівник: | Миколаївське адміралтейство |
| Закладений: | 18 листопада 1808 |
| Спуск на воду: | 4 травня 1809 |
| Списаний: | 1826 |
| Доля: | переобладнаний на портове судно |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | корвет |
| Довжина: | 63,7 м |
| Ширина: | 18,1 м |
| Осадка: | 7,7 м |
| Палуби: | 3 палуби |
| Озброєння: | 12—14 гармат |
«А́бо» — 12-гарматний корвет Чорноморського флоту Російської імперії. Названий на честь захоплення російськими військами під командуванням адмірала Ф. М. Апраксіна шведського міста Або у 1713 році, а також на згадку про перемогу над шведським флотом у Або в 1788 і 1809 роках.
Закладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 18 грудня 1808 року, головний будівник — корабельний майстер Д. В. Кузнєцов[1][2]. Довжина корабля становила 21,94 метра, ширина — 6,7 метра, а глибина інтрюму — 3,23 метра. Артилерійське озброєння корабля становило 14 гармат[2]. Після спуску на воду 18 листопада 1808 року увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[3].
Брав участь у російсько-турецькій війні 1806—1812 років. З 10 травня до 2 червня 1810 року у складі загону виходив із Севастополя в крейсерство між Анапою і Суджук-Кале. 6 жовтня у складі ескадри контрадмірала О. А. Саричева вийшов із Севастополя, а 9 жовтня ескадра прибула до Трапезунди. 11 жовтня разом із кораблями ескадри брав участь у бомбардуванні турецьких укріплень[4].
17 жовтня під прикриттям корабельної артилерії з кораблів ескадри висаджено десант, але з огляду на чисельну перевагу турецьких військ його довелося зняти з берега, і ескадра відійшла в море. До 30 жовтня кораблі повернулися в Севастополь. З 1811 по 1813 рік виходив у крейсерство до берегів Криму[5].
У складі ескадр перебував у практичних плаваннях у Чорному морі в 1814 і 1815 роках. Протягом 1816—1826 років виконував роль військової брандвахти Одеського і Феодосійського портів[6].
За розпорядженням феодосійського градоначальника 18 серпня 1820 року корвет готувався вирушити до Севастополя[7], прийнявши на борт сім'ю М. М. Раєвського і О. С. Пушкіна, які прибули з Керчі, і до 19 серпня доправив їх до місця відпочинку в Гурзуф[6].
У 1826 році переобладнаний на портове судно[2][4].
Враження від свого перебування на «Або» знайшли відображення у вірші О. С. Пушкіна «Згасло денне світило...» (рос. «Погласло дневное светило...»), написане, за словами самого поета, «вночі на кораблі»[7]:
|
Лети, корабель, неси мене до меж далеких За грізною примхою оманливих морів. Оригінальний текст (рос.) Лети, корабль, неси меня к пределам дальным По грозной прихоти обманчивых морей. |
|
У вересні 2003 року на набережній Феодосії встановлено пам'ятну дошку з таким текстом[7]:
|
|
З набережної Феодосії ввечері 18 (30 за н. ст.) серпня 1820 року на корветі «Або» з сім'єю генерала М. М. Раєвського відправився до Гурзуфа О. С. Пушкін.
Оригінальний текст (рос.) С набережной Феодосии вечером 18 (30 по н. ст.) августа 1820 года на корвете «Або» с семьёй генерала Н. Н. Раевского отправился в Гурзуф А. С. Пушкин. |
|
- А. К. Діц (1811—1812);
- О. О. Дурасов (1812 — червень 1813);
- М. Я. Насекін (червень 1813 — 1814);
- О. Д. Пегелов (1814—1815);
- П. П. Кумелас (1816—1817);
- А. С. Сундій (1818);
- І. П. Дмитрієв (1819—1820);
- О. Б. Броневський (1821—1822);
- В. В. Зайцев (1823);
- С. М. Стройніков (1824);
- Л. М. Серебряков (1825);
- О. Т. Барладян (1826).
- ↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: май (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 24 березня 2024.
- ↑ а б в Крючков, Ю. С. (2018). Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865) (рос.). Николаев: Наваль. с. 296—297, 385. ISBN 978-617-7007-04-2.
- ↑ Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ а б Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 325. ISBN 978-5-9533-1517-3.
- ↑ Корветы специальной постройки (рос.). Военная Россия: электронный справочник парусного флота. Архів оригіналу за 13 січня 2015.
- ↑ а б Вопрос морского путешествия Пушкина из Феодосии в Гурзуф (рос.). Достопримечательности Феодосии. Архів оригіналу за 18 квітня 2016.
- ↑ а б в Мирошниченко, Евгений. «Лети, корабль...» (рос.). Российское воскресенье. Архів оригіналу за 9 березня 2014.
- Крючков Ю. С. Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865). — Николаев: Наваль, 2018. — 464 с. — ISBN 978-617-7007-04-2. (рос.)
- Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
- Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
- Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: Вече, 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)