Перейти до вмісту

Абрамідзе Павло Івліанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Павло Івліанович Абрамідзе
рос. Павел Ивлианович Абрамидзе
Народження19 березня 1901(1901-03-19) Редагувати інформацію у Вікіданих
Вані (Грузія), Кутаїська губернія, Російська імперія
Смерть3 квітня 1989(1989-04-03) Редагувати інформацію у Вікіданих (88 років)
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
ПохованняТбілісі Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
Роки служби1923—1956
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Звання Генерал-майор РСЧА
Командування72-га гірськострілецька дивізія
Війни / битвиРадянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Битва під Уманню
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Павло Івліанович Абрамідзе (19 березня, с. Вані, Кутаїська губернія, Російська імперія — 3 квітня 1989, Тбілісі, СРСР) — радянський воєначальник, генерал-майор, командир 72-ї гірськострілецької дивізії

Початкова біографія

[ред. | ред. код]

Народився 19 березня 1901 року в селі Вані Кутаїської губернії в селянській родині.

Після закінченням у 1915 році сільської школи працював робітником у Баку до 1917 року, після чого до 1923 року працював у батьківському селянському господарстві.

Військова служба

[ред. | ред. код]

Довоєнний період

[ред. | ред. код]

У квітні 1923 року був призваний до лав Робітничо-Селянської Червоної Армії, вступивши в Грузинську об'єднану військову школу у Тбілісі. Після її закінченням в 1926 році до 1934 року командував різними стрілецькими підрозділами у 5-му Кавказькому стрілецькому полку.

В 1930 році закінчив армійські командно-кулеметні курси Кавказької Червонопрапорної армії. З жовтня 1934 року — командир—комісар 6-го Кавказького стрілецького полку, з квітня 1938 — помічник командира 99-ї стрілецької дивізії Київського військового округу, з вересня 1939 — командир 187-ї стрілецької дивізії. З листопада 1939 року — командир 130-ї стрілецької дивізії, на чолі якої брав участь у радянсько-фінській війні.

Німецько-радянська війна

[ред. | ред. код]

8 серпня 1940 року був призначений командиром 72-ї гірськострілецької дивізії Київського Особливого військового окргу (КОВО). Вже з 22 червня 1941 року дивізія брала участь в боях на Південно-Західному фронті в районі державного кордону СРСР. У перші дні війни дивізія стійко оборонялася в ході Львівсько-Чернівецької оборонної операції, за наказом відходячи від рубежу до рубежу. Під час битви під Уманню дивізія опинилася в оточенні. 8 серпня 1941 року генерал П. І. Абрамідзе  потрапив до німецького полону. Спочатку утримувався у таборі для військовополонених у польському місті Замостя, але потім був переведений до концентраційного табору Хаммельбург. Звідти за антинімецьку агітацію серед військовополонених був переправлений у Нюрнберг, а потім у Вайсенбург.

Післявоєнна кар'єра

[ред. | ред. код]

4 травня 1945 року був звільнений американськими військами. Через радянську військову місію з репатріації в Парижі був відправлений у Москву.

12 грудня 1945 року був поновлений у кадрах Радянської Армії[1]. У 1947—1949 роках — начальник військової кафедри Тбіліського інституту фізичної культури, потім на тій же посаді в сільськогосподарському інституті. В 1949—1956 роках — начальник військової кафедри Тбіліського державного університету.

9 серпня 1956 року був звільнений у відставку через хворобу[1].

Жив у Тбілісі, де й помер 3 квітня 1989 року.

Військові звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Фёдор Свердлов. Советские генералы в плену. — С. 168—171.
  2. ↑ Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь. — М.: Кучково поле, 2014. — Т. 3. — С. 19—20. — 1000 экз. — ISBN 978-5-9950-0382-3.

Література

[ред. | ред. код]
  • Коллектив авторов. Великая Отечественная: Комдивы. Военный биографический словарь. — М.: Кучково поле, 2014. — Т. 3. — С. 19—20. — 1000 экз. — ISBN 978-5-9950-0382-3.
  • Командиры Красной Армии о катастрофе первых дней Великой Отечественной войны: В 2 т. Том 2. / Сост., авт. предисл., коммент. и биогр. очерков С. Л. Чекунов. — М.: Русский фонд содействия образованию и науке, 2017. — 560 с.: ил. — ISBN 978-5-91244-208-7, 978-5-91244-209-4 (т. 1). — С.251-252 (выписка из послужного списка).
  • Нуждин О.И. Уманский «котел»: Трагедия 6-й и 12-й армий. — Москва : Яуза-каталог, 2015. — 450 с. — ISBN 978-5-906716-41-5.
  • Свердлов Ф. Д. Советские генералы в плену. — Москва : Изд-во фонда "Холокост", 1999. — 246 с.
  • Смыслов О. С. Сталинские генералы в плену. — Москва : Вече, 2014. — 382 с. — (Военные тайны XX века) — ISBN 978-5-4444-2095-9.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Абрамідзе_Павло_Івліанович