Абсолютний відмінок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У граматиці абсолютний відмінок (скорочено ABS) — це відмінок іменників у ергативно-абсолютних мовах, які, як правило, були б суб'єктами неперехідних дієслів або об'єктами перехідних дієслів у перекладних еквівалентах номінативно-знахідних мов, таких як англійська.[1]

В ергативно-абсолютних мовах

[ред. | ред. код]

У ергативно-абсолютних мовах абсолютний відмінок використовується для позначення як підмета неперехідного дієслова, так і об'єкта перехідного дієслова, крім того, що він використовується для форми цитування іменника. Він контрастує з позначеним ергативним відмінком, який позначає підмет перехідного дієслова.

Наприклад, у баскській мові іменник mutil «хлопець» приймає артикль однини -a обидва як підмет неперехідного речення mutila etorri da («Хлопець прийшов») і як об'єкт перехідного речення Irakasleak mutila ikusi du («Вчитель побачив хлопця»), у якому іменник має ергативне закінчення -a-k.

У дуже небагатьох випадках повідомлялося про виразне абсолютне значення, зокрема в Ніаський і Сочіапамській чинантеській.

Інші використання

[ред. | ред. код]

Іноді термін «абсолютний відмінок» використовується для форми відмінка без позначок у мовах з іншими типами відмінювання. Це особливо часто зустрічається в традиції дескриптивної лінгвістики африканських мов. У позначених номінативних мовах, де називний має відмінювання по відмінках, акузатив не позначений і також служить формою цитування. Таким чином, у цих мовах непозначену акузативну/цитовану форму часто називають «абсолютним». З іншого боку, у деяких номінативно-акузативних мовах знахідний відмінок явно позначений для відмінка, тоді як називний не позначений і служить формою цитування. У таких ситуаціях термін «абсолютний» іноді використовується для опису немаркованої номінативної/цитованої форм.[2]

У трискладових мовах

[ред. | ред. код]

У трискладових мовах як суб'єкт, так і об'єкт перехідного речення мають відмінкові форми, ергатив і акузатив, а суб'єкт неперехідного речення є невідзначеною формою цитування. Іноді його називають неперехідним відмінком, але абсолютний також використовується і, мабуть, точніший, оскільки він не обмежується основними суб'єктами неперехідних дієслів.

Література

[ред. | ред. код]
  1. Absolutive case definition at SIL Glossary of Linguistic Terms. SIL International. Процитовано 6 червня 2020.
  2. König, Christa (2008). Case in Africa. Oxford University Press. с. 23—26.

Див. також

[ред. | ред. код]