Перейти до вмісту

Абсолютний тиск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Абсолю́тний тиск — це істинний тиск суцільних мас (рідин, пари і газів), відлічений від абсолютного нуля тиску або абсолютного вакууму. [1] Абсолютний нуль тиску макроскопічних об'ємів речовини практично недосяжний, оскільки будь-яке тверде тіло (вакуумна посудина) утворює пари; космічний простір також не є абсолютною порожнечею, позбавленою речовини, оскільки містить водень у кількості декількох молекул на кубічний сантиметр. Розрізняють також надлишковий або манометричний (приладовий) тиск і тиск навколишнього середовища (у земних умовах — атмосферний тиск). Надлишковий тиск є різницею абсолютного тиску і тиску навколишнього середовища. [2]. Ця різниця може бути як позитивною, так і негативною. У останньому випадку її називають розрідженням або вакуумом, а надлишковий тиск — залишковим. Вимір абсолютного тиску в земних умовах пов'язаний з певними труднощами. Практично вимірюють атмосферний тиск приладами барометричного типу, надлишковий тиск — приладами манометричного типу, а абсолютний тиск обчислюють за формулою:

,

де:  — абсолютний тиск,  — атмосферний (барометричний) тиск,  — надлишковий (манометричний) тиск.

У наближених технічних розрахунках замість реального атмосферного тиску використовують його величину, виміряну на рівні моря.

У рівняння термодинаміки, газових законів, входять тільки абсолютні тиски , надлишковий тиск не є також параметром термодинамічної системи. [3], [4]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Вукалович М. П. Техническая термодинамика. — М. : Энергия, 1968. — 496 с.
  • Кириллин В. А. Техническая термодинамика. — М. : Энергоатомиздат, 1983. — 414 с..
  • Нащокин В. В. Техническая термодинамика и теплопередача. — 2-е. — М. : Высшая школа, 1975. — 496 с..