Абусахл-Амазасп
| Абусахл-Амазасп | |
|---|---|
 | |
| цар Васпуракана | |
| Початок правління: | 959 |
| Кінець правління: | 972 |
| Попередник: | Деренік-Ашот |
| Наступник: | Ашот-Саак Гурген-Хачик Сенекерім |
| Дата народження: | невідомо[1] |
| Дата смерті: | 969[2] або 968[1] |
| Дружина: | Гадай |
| Діти: | 4 сини |
| Династія: | Арцруніди |
| Батько: | Гагік I |
| Мати: | Млке Арцруні |
Абусахл-Амазасп (*Աբուսահլ-Համազասպ, д/н —972) — 3-й цар Васпуракана з 959 до 972 року.
Походив з династії Арцрунідів. Молодший син Гагіка I, царя Васпуранану, й Млке Арцруні. Про дату народження нічого невідомо. Замолоду оженився на представниці знатного вірменського роду. У 959 році успадкував трон після смерті старшого брата Деренік-Ашот.
Дотримувався мирних стосунків з мусульманськими сусідами, насамперед Саларідами. При цьому скористався розгардіяшем між останніми за владу, а потім війнами Саларідів та Шеддадідів задля зміцнення влади до озера Урмія. В цій політику завдав поразки Хойському емірату, який визнав зверхність Васпуракану.
Втім найбільшу загрозу з 960-х років становила Візантійська імперія, яка 968 року зуміла захопити вірменське князівство Тарон (створили на його основі фему з такою ж назвою), загрожуючи Анійському царству і Васпуракану. задля припинення візантійського наступу зібрав вірменських князів біля озера Ван, уклав союз з Ані. Це змусило імператора Іоанна I Цимісхія відмовитися від підкорення Васпуракану, перенісши війну до Верхньої Месопотамії.
У 968 році візантійський військовик Бард Фока захопив у Васпуракана область Манцікерт. Помер Абусахл-Амазасп у 972 році. Його царство було розділено між синами Ашот-Сааком, Гурген-Хачиком та Сенекерімом.
Дружина — Гадай
Діти:
- Ашот-Саак, цар у 972—991 роках
- Гурген-Хачик, цар у 972—1003
- Сенекерімом, цар у 972—1021 роках
- Деренік
- ↑ а б Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 103.
- Gérard Dédéyan (dir.), Histoire du peuple arménien, Toulouse, Éd. Privat, 2007 (1re éd. 1982), 991 p. [détail de l’édition] (ISBN 978-2-7089-6874-5), p. 250.
- Rouben Paul Adalian, ed. (2010). Historical Dictionary of Armenia. Scarecrow Press.
|
