Координати: 31°45′45″ пн. ш. 35°15′57″ сх. д. / 31.7625° пн. ш. 35.265833333333° сх. д. / 31.7625; 35.265833333333
Очікує на перевірку

Абу-Діс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абу-Діс
араб. أبو ديس

Координати 31°45′45″ пн. ш. 35°15′57″ сх. д. / 31.7625° пн. ш. 35.265833333333° сх. д. / 31.7625; 35.265833333333

Країна  Палестинська держава
Адмінодиниця Quds Governorated
Межує з

сусідні нас. пункти
Єрусалим ?
Площа 28,3 км²
Висота центру 641 м
Офіційна мова арабська мова (Quds Governorate)
Міста-побратими Кемден, Резе
Часовий пояс UTC+2, UTC+3 (Quds Governorate)
GeoNames 285279
OSM 4733522 ·R (Quds Governorate)
Офіційний сайт abudis.ps/en/
Абу-Діс. Карта розташування: Палестинська держава
Абу-Діс
Абу-Діс
Абу-Діс (Палестинська держава)
Мапа

Абу-Діс (араб. أبو ديس‎) — палестинське місто в мухафазі Єрусалим Палестинської Національної Адміністрації, що межує з Єрусалимом. За даними перепису палестинського Центрального статистичного Бюро (ПЦСБ), Абу-Діс мав населення 10 782 осіб в 2007 році.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Абу-Діс знаходиться на давньому місці, в оточенні глибоких долин.  Були знайдені залишки стародавніх будівель, цистерн, виноградних пресів і печери, одна з колумбарієм. Кераміка з пізнього римського і візантійського періоду також виявилася.[2]

Французький дослідник Віктор Герен думав, що Абу-Діс був ідентичний з біблейським Бахурімом, але це визначення не прийнято сьогодні.[3]

Османська епоха

[ред. | ред. код]

Абу-Діс був одним з найгустонаселеніших сіл у Санджаку Єрусалим у 16 столітті, з населенням у кілька сотень. Пшениця і ячмень утворювали основу товарних культур, але вони були доповнені виноградом, оливками, плодовими деревами, бобами та продуктами з кіз і бджіл. Нащадки Саладіна жили в селі.[4] Дорослі чоловіки села платили загалом 6,250 акче в щорічний податок, що було значно менше, ніж в інших селах того ж розміру в санджаку, таких як Бейт-Джала, Ейн-Карем та інші. Це може означати, що Абу-Діс був менш багатий, крім того, це може бути свідченням того, що в ньому було менше немусульман. У жовтні 1553 року Шейх Са'д аль-Дін аль-Шарафі аль-Малікі був призначений адміністратором вакфа села, але був замінений у 1554 році на Мухаммада аль-Фахурі на прохання трьох відомих селян, які скаржилися на каді з Єрусалиму. Він залишався на цій посаді до 1563 року. 1596 року Абу-Діс з'явився в Османських податкових регістрах як Нахіа Кудс. Він мав населення 80 мусульманських сімей, які платили в податок пшеницю, ячмінь, оливкові дерева, виноградники, фруктові дерева, кози та/або вулики.[5]

У 1838 році Абу-Дис було відзначено, як Мусульманська село, частина району ель-Вадієх, розташованому на схід від Єрусалиму.[6]

Коли Герен відвідав село в 1870 році, він зазначив будинки більші та вищі, ніж інші, що у місцевого шейха.[7] Офіційний список Османських сілі приблизно того ж року показали, що Абу-Діс мав 52 будинки, а населення — 326, хоча у населення були включені тільки чоловіки.[8][9]

В старій мечеті, відомій як Макам Салах ад-Дін, є могили з мармуровими плитами, з віршем написаний «елегантним насхом», датована 1878 роком.[10]

У 1883 році Огляд Західної Палестини описав його як «село помірного розміру на видному місці, з глибокими западинами навколо нього. Водопостачання з цистерни. Печерні гробниці існують на Заході».[11]

В кінці 19 століття, Шейх Абу-Діс, Рашид Арікат, пообіцяв гарантувати безпеку європейських туристів і паломників на подорож в Єрихон і річку Йордан.[12] За даними  мандрівника 19-го століття, «єдиний шлях досягнення подорожею до Йорданії …(є) шляхом оплати статутної данини-грошей Шейху Абу-Діс. Ця людина має привілей отримувати близько шістнадцяти шилінгів з кожного мандрівника, який вирушає в Єрихон…Він пошле з людиною, можливо, його власного син разом з вами… одягненого в чудовий одяг, озброєний мечем і револьвером.»[13]

У 1896 році населення Абу-Дісу становило близько 600 чоловік.[14]

Британська ера

[ред. | ред. код]

У переписі, проведеному в 1922 році Британським мандатом, Абу-Діс мав населення 1,029, всі мусульмани,[15] зі збільшенням за переписом 1931 до 1,297 осіб (всі мусульмани) в 272 будинках.[16]

В 1945 році Абу-Діс мав населення 1,940 мусульман,[17] маючи 27,896 дунамів землі.[18] При цьому 4,981 дунамів були використані для господарства,[18] а 158 дунамів були забудовані.[18]

Між 1922 та 1947 року населення Абу-Дісу збільшилося на 110 %. місто зазнало значних збитків під час землетрусу у 1927 році. Всі будинки були пошкоджені, і кожна водойма була зламана. Оскільки Абу-Діс залежав від дощової води в цистернах для води, це викликало великі труднощі.

1948—1967

[ред. | ред. код]

Згідно резолюції Генеральної Асамблеї ООН 194 в 1948 році, в Абу-Дісі повинна була стати самою східною частиною corpus separatum Єрусалиму. Однак після арабо–ізраїльської війни 1948 року, і після угод про перемир'я 1949 року, Абу-Діс потрапив під Йорданське правило.

1967-сьогодні

[ред. | ред. код]
Ізраїльський розділовий бар'єр в Абу-Дісі, в 1990-ті роки (зверху) у 2004 році (в центрі) та 2007 року. Це частина муру, побудована Ізраїлем на Західному березі. Ця частина в Абу-Дисв, дуже близько до східної частини Єрусалиму, приблизно 2 км від мечеті Аль-Акса. Фото з ізраїльської сторони муру, зверненого на південь. Місцеві мешканці по обидві сторони бар'єру нині є переважно палестинцями.

Після шестиденної війни 1967 року, Абу-Діс знаходиться під ізраїльською окупацією. За переписом 1967 року населення складало 2,640.[19] Після підписання тимчасової угоди по Західному берегу та сектору Газа (також знаний як Осло 2) в 1995 році, Абу-Діс став частина області, яка знаходиться під цивільною юрисдикцією Палестинської Національної Адміністрації, але за умови контролю сил безпеки Ізраїлю.[20]

Більшість офісів Палестинської адміністрації у справах Єрусалиму знаходяться в місті.[21] У 2000 році будівництво будівлі парламенту, щоб, можливо, у будинку палестинської Законодавчої Ради було запущене в Абу-Дісі, але проєкт так і не був закінчений[22].[23]

Бар'єр на західному березі і земельні суперечки

[ред. | ред. код]
Ізраїльський роз'єднувальний мур, що відокремлює Абу-Діс від Єрусалима

13 січня 2004 року, Ізраїль почав будівництво ізраїльського роз'єднувального муру. Маршрут між Абу-Дісом і Єрусалимом (на схід від «зеленої лінії») ускладнили для жителів міста доступ до служб в Єрусалимі без дозволу. Бар'єр також розділив більше 6000 гектарів орних земель від загальної площі 28,332 дунамів. Організація Об'єднаних Націй з гуманітарних питань заявила, що бар'єр сильно ускладнює доступ до шкіл, лікарень і роботи. Ізраїль каже, що маршрут бар'єру визначається безпекою, а не з політичних міркувань.[24]

Готель Cliff належить родині Айяд Абу-Діс знаходиться в центрі юридичної суперечки в судах Ізраїлю.[25][26] Власники подали в суд, щоб зупинити експропріацію готелю, побудованого в середині 1950-х років. Справа стосується застосуванню Закону про майно відсутніх осіб, який дозволяє державі Ізраїль експропріювати власність на своїй території, коли власник живе в країні, яку Ізраїль розглядає як ворога. Верховний суд в лютому 2010 року був ще не в змозі вирішити, чи дія закону поширюється на власність в Східному Єрусалимі, що належать жителям палестинських територій.[27][28] Уряд Норвегії підтримав сім'ю Айяд.[29][30][31][32][33] книга про боротьбу господаря готелю і його дружини норвезького походження була опублікована в Норвегії в 2012 році.[34][35]

Міста-побратими

[ред. | ред. код]

Відомі жителі

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 2007 PCBS Census [Архівовано 9 квітня 2019 у Wayback Machine.](англ.)(араб.)
  2. Dauphin, 1998, p. 906
  3. McKenzie, John, Dictionary of the Bible, Simon & Schuster, 1995, p77
  4. Amy Singer (1994). Palestinian peasants and Ottoman officials. Cambridge University Press. с. 64–69. ISBN 0-521-45238-4.
  5. Hütteroth and Abdulfattah, 1977, p. 117
  6. Robinson and Smith, 1841, vol 3, Appendix 2, p. 122
  7. Guérin, 1874, p. 160 ff
  8. Socin, 1879, p. 142
  9. Hartmann, 1883, p. 124
  10. Sharon, 1997, pp. 1-2
  11. Conder and Kitchener, 1883, SWP III, p. 27
  12. Rev James Smith, 'A Pilgrimage to Palestine — An account of a visit to Lower Palestine (1893—1894)
  13. Kean, 1908, pp. 129-130
  14. Schick, 1896, p. 125
  15. Barron, 1923, Table VII, Sub-district of Jerusalem, p. 14
  16. Mills, 1932, p. 37
  17. Department of Statistics, 1945, p. 24 [Архівовано 20 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
  18. а б в Government of Palestine, Department of Statistics.
  19. Perlmann, Joel (November 2011 – February 2012). The 1967 Census of the West Bank and Gaza Strip: A Digitized Version (PDF). Levy Economics Institute. Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2017. Процитовано 24 червня 2016.
  20. Dr Haim Gvirtzman, Maps of Israeli Interests in Judea and Samaria [Архівовано 6 травня 2013 у Wayback Machine.], Begin-Sadat Center for Strategic Studies (Israel).
  21. UNRWA Profile of Abu Dis [Архівовано 30 червня 2007 у Wayback Machine.] Шаблон: Webarchive: помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.
  22. Palestine denies Arafat's approval of Abu Dis as Palestinian capital. Arabic News. 7 травня 1998. Архів оригіналу за 25 лютого 2012. Процитовано 12 січня 2012.
  23. Abu Dis: A Palestinian Town Tarred by the Israeli Wall [Архівовано 19 жовтня 2008 у Wayback Machine.] Шаблон: Webarchive: помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.
  24. Where day to day living has had its heart cut out [Архівовано 27 серпня 2013 у Wayback Machine.] Guardian 2004-01-20.
  25. An Abu Dis hotel has become a new battleground for the Jerusalem separation fence [Архівовано 24 листопада 2015 у Wayback Machine.] Haaretz 2004-05-05.
  26. Israel snatches Palestinian hotel for ‘security reasons’: owner [Архівовано 9 серпня 2017 у Wayback Machine.] Sunday, 17 February 2013, alarabiya.net
  27. The absentee from 6 Molcho St. [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] Haaretz 2010-07-23.
  28. Israel snatches Palestinian hotel for ‘security reasons’ [Архівовано 24 лютого 2013 у Wayback Machine.] Sunday, 17 February 2013, al Arabiya
  29. Hotellet til Signe Marie og Ali er beslaglagt av Israel. Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 18 липня 2017.
  30. Kampen om hotellet midt i muren [Архівовано 20 листопада 2012 у Wayback Machine.] NRK
  31. Norske Signe har kjempet i ti år for Cliff Hotel [Архівовано 2 січня 2013 у Wayback Machine.] Tv2
  32. Israel konfiskerer norsk-palestinsk hotell [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.] 27.apr. 2004
  33. Israels barrière opprører Støre [Архівовано 7 травня 2016 у Wayback Machine.] 28 June 2008, Aftenposten
  34. Cliff Hotel.
  35. Ypperlig mikrohistorie for å forstå Palestina-konflikten [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] Dagbladet
  36. Camden Abu Dis Friendship Association. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 19 лютого 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]