Очікує на перевірку

Аверін Максим Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Аверін.
Аверін Максим Вікторович
рос. Максим Викторович Аверин
Ім'я при народженнірос. Максим Викторович Аверин
Народився26 листопада 1975(1975-11-26) (48 років)
Москва, СРСР
Громадянство Росія
Діяльністьактор, ведучий, режисер, телеведучий, телеактор
Alma materТеатральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності1998 — тепер. час
IMDbnm0042971
Нагороди та премії
CMNS: Аверін Максим Вікторович у Вікісховищі

Макси́м Ві́кторович Аве́рін (нар. 26 листопада[1] 1975, Москва, СРСР) — російський актор театру, кіно і телебачення, режисер кількох серій телесеріалу «Глухар. Повернення», телеведучий. Заслужений артист РФ (2014).

З 7 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 26 листопада 1975 року в місті Москва.

Батько працював на «Мосфільмі» художником-декоратором. У шестирічному віці дебютував на кіноекрані. Батько взяв його в знімальну експедицію до Махачкали, де знімався фільм «Пригоди графа Невзорова». Там хлопчику і довірили епізодичну роль. У тому епізоді широким планом знімали, як Максим танцював. У дев'ять років Максим уже грав у Театрі мініатюр, у виставі «Бранденбурзькі ворота», а паралельно навчався акторської майстерності у театральній студії при Будинку кіно.

Благодійний концерт для дітей у травні 2016 року.

У 1997 році закінчив з червоним дипломом Вище театральне училище ім. Б. В. Щукіна при Державному академічному театрі ім. Е. Б. Вахтангова. Служив у театрі «Сатирикон» вісімнадцять років, пішов з театру в липні 2015 року.

З 1 червня 2018 року — актор Московського академічного театру сатири. Грає в антрепризах, знімається в кіно і на телебаченні.

У 2018 році був довіреною особою кандидата в мери Москви Сергія Собяніна[3].

Санкції

[ред. | ред. код]

Аверін Максим публічно закликав до агресивної війни, виправдовують і визнають законною збройну агресію Росії проти України, тимчасову окупацію території України. Максим Аверін є підсанкційною особою багатьох країн.[4]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2002 — лауреат Російської незалежної молодіжної премії «Триумф»
  • 2005 — лауреат призу «Срібна підкова» IV щорічного російського кінофестивалю «Любити по-російськи» (за роль у фільмі «Магнітні бурі»)
  • 2005 — лауреат премії Уряду РФ в галузі культури (за роль у фільмі «Магнітні бурі»)[5]
  • 2006 — лауреат театральної премії «Чайка » у номінаціях «Злодій» і «Деякі люблять погарячіше» (за роль Едмонда у виставі «Король Лір»)
  • 2011 — лауреат премії «ТЕФІ» за кращу чоловічу роль (в телесеріалі «Глухар. Продовження»)
  • 2012 — лауреат народної премії «Телезірка» (Україна) у номінації «Улюблений актор-2011» (за роль в серіалі «Глухар. Повернення»)
  • 2014 — Заслужений артист Російської Федерації.

Ролі в театрі

[ред. | ред. код]
Максим Аверін, 2009 рік.

Театр «Сатирикон» імені Аркадія Райкіна

[ред. | ред. код]

Антрепризи

[ред. | ред. код]
  • «Ромео і Джульєтта», В. Шекспір, продюсерський центр «Глобус» — Меркуціо
  • «Облом OFF», за романом «Обломов» В. Гончарова, Центр драматургії і режисури А.Казанцева і М.Рощина — Штольц
  • «В. О.» за п'єсою С. Ларссона, Центр драматургії і режисури А.Казанцева і М.Рощина — Ханс
  • «Дід Мороз — мерзотник», Незалежний театральний проект — Каті
  • «Портрет. Частина I», за повісттю Н. Гоголя, Державний музей А. С. Пушкіна — Чартков
  • «Щиро, без купюр», творчий вечір
  • «Все починається з любові…», моновистава, АНО «Театральний марафон»
  • «Тріада»/«Інші», за п'єсою «За зачиненими дверима» Ж.-П. Сартра — Гарсен
  • «Все про чоловіків», за п'єсою М. Гаврана, театральна компанія «Вільна сцена» — Зокі, Батько, Макс, Роберт
  • «Життя моє — кінематограф», творчий вечір
  • «Отелло», В. Шекспір, театральна компанія «Вільна сцена» — Отелло

Московський Академічний Театр Сатири

[ред. | ред. код]
  • 2018 — «Опера жебраків», за мотивами п'єси Джона Гея «Опера жебрака», постановка А. Прикотенко (спільний проект Театру Сатири і ТОВ «Сценарій»)
  • 2019 — «Платонов», по однойменній п'єсі А. П. Чехова, реж. П. Сафонов — Михайло Васильович Платонов

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Акторські роботи

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль
1998 ф Любов зла Корабельников
2000 с Марш Турецького. Нашийники для вовків бандит
2001 тф Новорічні пригоди Жора
2002 с Очі Ольги Корж Антон
2003 ф Магнітні бурі Валерій
2003 с Ангел на дорогах Роман
2003 с Вогнеборці Денис Рогозін
2004 с Місце під сонцем Гліб Калашніков
2005 с Доктор Живаго людина-кущ
2005 с Карусель Олег Корнєєв
2005 ф Місто без сонця Єгор
2005 с Казароза Варанкіна
2006 с Запасний інстинкт Арсеній Троєпольський
2006 ф Азіріс Нуна Шидлов
2006 с Мертвий. Живий. Небезпечний Стьопа
2006 ф Котячий вальс Мурз, кіт
2007 тф Любов одна Денис Шумський
2007 тф Варварині весілля Юсуп Бекіров
2007 тф Любов Аврори Клим Громов
2007 ф Кілька простих бажань Павло
2007 тф Люблю тебе до смерті Тимур
2008 с Далі буде Віктор Максимов
2008 с Глухар (1 сезон) Сергій Вікторович Глухарьов, капітан юстиції
2009 тф Приходь, Новий рік! Сергій Вікторович Глухарьов, капітан юстиції
2009 с Глухар: продовження (2 сезон) Сергій Вікторович Глухарьов, капітан юстиції
2009 с Безмовний свідок 3 Денис Качаев
2010 тф Глухар. Знову Новий! Сергій Вікторович Глухарьов, майор юстиції
2010 с Глухар: повернення (3 сезон) Сергій Вікторович Глухарьов, майор юстиції
2010 ф Глухар в кіно Сергій Вікторович Глухарьов, майор юстиції
2010 с Інтерни (60 серія) Максим Аверін (камео)
2010 с Погоня за тінню (5 серія) Сергій Вікторович Глухарьов, майор юстиції,
начальник слідчого відділу ОВС «П'ятницький»
2010 с Спроба Віри Олег
2011 тф Знову Новий! Камео (Максим Аверін / Глухарьов)
2011 ф Жила-була одна баба Олександр
2011 с Повернення додому Гліб Бєлов
2011 с Фурцева. Легенда про Катерину Петро Битков
2011 тф Служу Радянському Союзу! Михайло Донцов
2012 с Скліфосовський Олег Михайлович Брагін
2012 с Людина-приманка Геннадій Верещагін
2013 с Скліфосовський 2 Олег Михайлович Брагін
2013 с 'Горюнов' 'Павло Павлович Горюнов, капітан першого рангу / контр-адмірал'
2014 с Купрін. Яма Георгій Степанович Желтков телеграфіст
2014 с Скліфосовський 3 Олег Михайлович Брагін
2015 с Деффчонкі (93, 94 серії) в ролі самого себе, друг Сергія Звонарьова, ведучий на весіллі (93, 94 серії)
2015 с Скліфосовський 4 Олег Михайлович Брагін
2016 с Напарниці Єгор / Матвій
2016 с Гастролери Володимир (Вова) Сергійович Сабонеев / Вовас Сабоніс, старший брат Мішані
2016 ф Любов і Сакс Сєва Корнет
2017 с Скліфосовський 5. Реанімація Олег Михайлович Брагін
2018 с Скліфосовський 6 Олег Михайлович Брагін
2018 с Дівчатка не здаються Вадим (з 15-ї серії)
2019 с Скліфосовський 7 Олег Михайлович Брагін
2019 с 'Горюнов 2' (у виробництві) 'Павло Павлович Горюнов, капітан першого рангу / контр-адмірал'

Режисерські роботи

[ред. | ред. код]

30 серія («Грань»)
31 серія («Спринт»)

39 серія («Скарга») 40 серія («Ванна»)

Музика

[ред. | ред. код]

Вокал

[ред. | ред. код]
  • «Де ж ви небом забуті» (т / с «Погоня за тінню»)
  • «Бродяга» (т / с «Повернення додому»)
  • «Шлях до тебе» (т / с «Повернення додому»)
  • «Де знайти твої сліди» (т / c «Повернення додому»)
  • «Щастя поруч» (т / с «Повернення додому»)
  • «Мій старий друг»
  • «Три крапки» [Архівовано 23 вересня 2010 у Wayback Machine.] (сольний альбом, спільно з Лорою Квінт)
  • «Карусель» (т / с «Людина-приманка»)

Дискографія

[ред. | ред. код]

Телебачення

[ред. | ред. код]

НТВ

  • 2009 — Карнавальная ночь с Максимом Авериным
  • 2010 — Необыкновенный концерт с Максимом Авериным
  • 2010 — Марковна. Перезагрузка
  • 2010 — Новогодняя ночь в деревне Глухарёво
  • 2011 — Прощай, Глухарь!
  • 2011 — Необыкновенный концерт с Максимом Авериным
  • 2011 — Очень новый год
  • 2016 — Киношоу

Перший канал (Росія)

MTV

  • 2012 — Добрый вечер, животные!


ТРК Україна

  • 2011 — Минута для победы/Хвилина для перемоги

Інтер Україна

  • 2011 — Crimea Music Fest, Гала-концерт

Телебачення+

[ред. | ред. код]

Музичні кліпи

[ред. | ред. код]

Озвучка

[ред. | ред. код]

Комп'ютерні ігри

[ред. | ред. код]
  • WarFace — озвучка командування.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Максим Аверин | Биография. Архів оригіналу за 18 жовтня 2019. Процитовано 29 вересня 2019.
  2. ↑ Указ Президента України від 7 січня 2023 року № 4/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"»
  3. ↑ Владимир Варфоломеев (26 серпня 2018). Но есть и новички. Эхо Москвы. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 29 вересня 2019.
  4. ↑ АВЕРІН Максим Вікторович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 16 березня 2023.
  5. ↑ Распоряжение Правительства Российской Федерации от 28 декабря 2005 г. № 2328-р г. Москва [Архівовано 19 листопада 2011 у Wayback Machine.] «Российская газета» 12 января 2006 г.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аверін_Максим_Вікторович&oldid=39637704