Аве верум корпус
Аве верум корпус (лат.: Ave verum corpus — Вітаю, вірне Тіло) — молитовний богослужбовий піснеспів на віршований латинський текст. У католицькій церкві співають під час причастя. Текст документально зафіксований у XIV столітті (час його створення та автор — невідомі).
Поза церквою виконується як концертна хорова п'єса. Всесвітньої популярності набула музика "Ave verum corpus" В. А. Моцарта.
Ave verum corpus, natum
de [або: ex] Maria Virgine,
vere passum, immolatum
in cruce pro homine,
cuius latus perforatum
fluxit aqua et sanguine, [або: unda fluxit et sanguine]
esto nobis praegustatum
in mortis examine. [або: mortis in examine]
O Iesu dulcis, O Iesu pie, O Iesu, fili Mariae.
Miserere mei [або: Tu nobis miserere]. Amen.
Вітаю, вірне Тіло, народжене
Дівою Марією,
справді Потерпіле, Заклане
на Розрп'ятті за людей,
пронизаний бік якого
стік хвилею крові,
будь нам Опорою
в смертному іспиті.
О, Ісусе Сладосний, о, Ісусе Лагідний, о, Ісусе, Дитя Марії.
Пощади мене. Амінь. [1]
Існують численні варіанти, починаючи з XV століття. Зокрема, музику створили композитори:
- Гійом Дюфаї (троп у Sanctus)
- Жоскен Депре
- Хуан де Анчієта
- Франсіско де Пеньялоса
- Орландо Лассо
- Дж.П. да Палестрина
- Пітер Філіпс (два різні варіанти)
- Вільям Берд (1605)
- Андре Резон (Elevatio з Меси у третьому тоні)
- Ференц Ліст
- Вольфганг Амадей Моцарт (1791)
- Каміль Сен-Санс
- Габріель Форе
- Едуард Елгар ( 1887)
- Франсіс Пуленк використовував текст латинської молитви двічі: "Ave verum corpus" (для жіночого вокального тріо, 1952) і в опері "Діалоги кармеліток" (1957).
- ↑ Переклад Г. Ганзбурга
- Аве верум корпус // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Clemens Blume und H. M. Bannister: Liturgische Prosa des Übergangsstiles und der Zweiten Epoche. Reisland, Leipzig 1915, S. 257 f.
- Franz Joseph Mone: Lateinische Hymnen des Mittelalters. Scientia, Aalen 1964 (= Freiburg im Breisgau, 1853), S. 280 f.