Автоковаріація
Частина з циклу Статистика |
Кореляція та коваріація |
---|
У теорії ймовірностей та статистиці для заданого стохастичного процесу автоковаріа́ція (англ. autocovariance) — це функція, яка дає коваріацію цього процесу із самим собою в парах моментів часу. Автоковаріація процесу тісно пов'язана з його автокореляцією.
За звичайного позначення для оператора математичного сподівання, якщо стохастичний процес має функцію середнього значення , то автоковаріацію визначають як[1]
|
|
( ) |
де та — два моменти часу.
Якщо — слабко стаціонарний процес, то має місце наступне:[1]
- для всіх
і
- для всіх
і
де — запізнювання в часі (англ. time lag), або кількість часу, на яку було зміщено сигнал.
Таким чином, автоковаріаційна функція слабко стаціонарного процесу задається як[2]
|
|
( ) |
що рівнозначне
- .
Поширеною практикою в деяких дисциплінах (наприклад, у статистиці та аналізі часових рядів) є унормовувати автоковаріаційну функцію, щоб отримувати залежний від часу коефіцієнт кореляції Пірсона. Проте в деяких інших дисциплінах (наприклад, в інженерії) унормовування зазвичай пропускають, а терміни «автокореляція» та «автоковаріація» використовують як взаємозамінні.
Визначення нормованої автокореляції стохастичного процесу:
- .
Якщо функція однозначно визначена, її значення мусять лежати в діапазоні , причому 1 вказує на ідеальну кореляцію, а −1 — на ідеальну антикореляцію.
Для слабко стаціонарного процесу визначення таке:
- .
де
- .
відповідно, для слабко стаціонарного процесу:
Автоковаріацією процесу з лінійним фільтром
є
Автоковаріацію можливо використовувати для обчислення турбулентної дифузійності[en].[4] Турбулентність у потоці може спричинювати флуктуації швидкості в просторі й часі. Таким чином, ми можемо визначати турбулентність за допомогою статистики цих флуктуацій[джерело?].
Для визначання флуктуацій швидкості використовують розклад Рейнольдса[en] (припустімо, що ми зараз працюємо з одновимірною задачею, й — швидкість уздовж напрямку ):
де — істинна швидкість, а — математичне сподівання швидкості[en]. Якщо ми оберемо правильне , то всі стохастичні складові турбулентної швидкості буде включено до . Щоби визначити , необхідний набір вимірювань швидкості, зібраних із точок у просторі, моментів часу, або повторюваних експериментів.
Якщо ми припускаємо, що турбулентний потік (, а c — член концентрації) може бути викликано випадковим блуканням, то для вираження члену турбулентного потоку ми можемо використовувати закони дифузії Фіка:
Автоковаріація швидкості визначається як
- або
де — часове, а — просторове відставання.
Турбулентну дифузійність можливо обчислювати за допомогою наступних 3 методів:
- Якщо маємо дані про швидкість уздовж лагранжевої траєкторії:
- Якщо маємо дані про швидкість в одному нерухомому (ейлеровому) положенні[джерело?]:
- Якщо маємо інформацію про швидкість у двох нерухомих (ейлерових) положеннях[джерело?]:
- де — відстань, розділена цими двома нерухомими положеннями.
- Авторегресійний процес[en]
- Кореляція
- Взаємна коваріація
- Взаємна кореляція
- Оцінювання коваріацій шумів (як приклад застосування)
- ↑ а б Hsu, Hwei (1997). Probability, random variables, and random processes. McGraw-Hill. ISBN 978-0-07-030644-8. (англ.)
- ↑ Lapidoth, Amos (2009). A Foundation in Digital Communication. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-19395-5. (англ.)
- ↑ а б Kun Il Park, Fundamentals of Probability and Stochastic Processes with Applications to Communications, Springer, 2018, 978-3-319-68074-3 (англ.)
- ↑ Taylor, G. I. (1 січня 1922). Diffusion by Continuous Movements (PDF). Proceedings of the London Mathematical Society (англ.). s2-20 (1): 196—212. doi:10.1112/plms/s2-20.1.196. ISSN 1460-244X. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021. (англ.)
- Hoel, P. G. (1984). Mathematical Statistics (вид. Fifth). New York: Wiley. ISBN 978-0-471-89045-4. (англ.)
- Конспект лекції з автоковаріації ВГОІ (англ.)