Автономний бюджет
Автоно́мний бюдже́т — самостійні кошториси доходів і видатків, відносно незалежні від загальнодержавного бюджету. Автономний бюджет мають державні і змішані підприємства та установи, а також спеціальні урядові фонди. Державні підприємства та установи, які не мають права юридичної особи, в офіційних документах називають свої кошториси приєднаними бюджетами, оскільки складаються як доповнення до бюджету уряду і затверджуються законодавчим органом одночасно з кошторисами відповідних державних відомств.
В Україні автономні бюджети мають державні цільові фонди, утворені поза Державним бюджетом і місцевими бюджетами та призначені для реалізації конституційних прав громадян на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, соціальне забезпечення у випадку безробіття, охорону здоров'я та медичну допомогу.
У Європейської хартії місцевого самоврядування[1] перелічені права громадян, для забезпечення яких місцеві бюджети мають мати відповідні можливості, що дозволяють органам місцевого самоврядування залучити необхідні фінансові ресурси.
Політичний аспект автономності місцевих бюджетів випливає з статті 143[2] Конституції України, яка говорить, що кожен орган місцевого самоврядування повинен мати свій бюджет. Економічний аспект автономності ґрунтується на необхідності забезпечення наповнення місцевих бюджетів[3].
- Бюджетний Кодекс України (із змінами і доповненнями). Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 50-51, ст.572 [Архівовано 9 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- Економічна енциклопедія : у 3 т. / гол. ред. ради Богдан Гаврилишин. — Київ : Видавничий центр «Академія», 2000—2002.
- ↑ Європейська хартія місцевого самоврядування [Архівовано 15 жовтня 2009 у Wayback Machine.], затверджена в березні 1992 р.
- ↑ Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141 [Архівовано 2013-07-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Ст. 9 Європейської хартії місцевого самоврядування