Авторитетність
Авторитетність або репутація (від давньоверхньонімецького liumunt, «репутація, слава, чутка», від германського hl(e)u, «звук, репутація»)[1] — це соціальна оцінка, репутація та становище, що випливають з думки інших людей. У юридичних текстах та коментарях добру репутацію часто називають доброчесністю.
Важливу роль у здійсненні владних відносин відіграє авторитет, який є вираженням ставлення до існуючої влади з боку суспільства в цілому та його складових: класів, соціальних груп, громадян. Авторитет, як правило, розуміється як можливість впливати на поведінку окремих груп, особистостей без застосування насильницьких засобів. Він передбачає свідоме підпорядкування нормам і законам, встановленим існуючою в цьому суспільстві владою. Відповідно, авторитетність — це певна риса, яка означає здатність впливати на поведінку окремих груп і особистостей без застосування насильницьких засобів.[2]
Авторитет влади визначається як відповідність характеру, функцій влади інтересам всього суспільства або певних соціальних груп, класів. Влада має авторитет, коли її інститути функціонують відповідно до законів, а її розпорядження виконувані та виконуються. Таким чином, взяті в єдності влада і авторитет означають дієздатність влади. Виходячи з раніше сказаного, можна скласти таку формулу: авторитет + влада = дієздатність влади.[2]
Репутація - це термін, що походить з 12 століття і може мати як позитивні, так і негативні конотації. З іншого боку, «бездоганний» сьогодні використовується лише в позитивному значенні. Протилежний термін bescholten походить від schelten і використовувався у значенні «зневажений», «образливий», «негідний», «аморальний», «звинувачений».
У Середньовіччі, наприклад, людям з поганою репутацією не дозволялося обіймати певні посади. Також обтяжуючим покаранням було насильство над жінкою з доброю репутацією. Якщо хтось здобув погану репутацію через наклеп, ця безневинна людина могла звільнитися від поганої репутації, склавши клятву очищення.
Доказом доброї репутації в Середньовіччі був лист про добру репутацію. Її могли видати людині, якщо місто мало на це привілей. У документі з імперського міста Нюрнберга зазначено: «Таким чином, лист про добру репутацію і загальне підтвердження короля або імператора, який підлягає осуду, має бути виданий публічно в суді чесним писарем» [3].
- ↑ Friedrich Kluge: Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache. De Gruyter, Berlin 1975 (нім.). с. 438. ISBN 3-11-005709-3.
- ↑ а б Мирончук В. Д., Храмов В. О. (2000). Основи політології (російська) . Київ: МАУП. с. 131—131.
- ↑ Leumundsbrief. In: Vormalige Akademie der Wissenschaften der DDR, Heidelberger Akademie der Wissenschaften (Hrsg.): Deutsches Rechtswörterbuch. Band 8, Heft 7/8 (bearbeitet von Heino Speer u. a.). Hermann Böhlaus Nachfolger, Weimar 1989, (нім.). ISBN 3-7400-0096-1.
|
Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |