Перейти до вмісту

Аві Лоеб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Аві Лоеб
Народився26 лютого 1962(1962-02-26)[1] (62 роки)
Beit Hanand, Центральний округ[2][1]
Країна Ізраїль[1]
Діяльністьастрофізик, викладач університету
Alma materЄврейський університет[3][4]
Галузькосмологія[4][5], астрофізика[4][5], чорна діра[6], теоретична фізика, уфологія, видавнича справа[5] і заклад вищої освіти[5]
ЗакладГарвардський університет[6]
Інститут перспективних досліджень[6]
Смітсонівська астрофізична обсерваторія[4]
Гарвард-Смітсонівський центр астрофізики[6]
Аспіранти, докторантиZoltán Haimand[7]
Laura Blechad[8]
Steven Furlanettod[9]
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук[10]
МАС
У шлюбі зOfrit Liviatand[11]
Нагороди
CMNS: Аві Лоеб у Вікісховищі

Авраам «Аві» Лоеб ( івр. אברהם (אבי) לייב; англ. Abraham "Avi" Loeb; нар. 26 лютого 1962(19620226)) — ізраїльсько-американський фізик-теоретик, який займається астрофізикою та космологією. Лоеб — професор імені Френка Б. Берда молодшого в Гарвардському університеті. Він працював завідувачем кафедри астрономії Гарвардського університету (2011—2020), директором-засновником Гарвардської ініціативи "Чорна діра" (з 2016 року) та директором Інституту теорії та обчислень (з 2007 року) Гарвардсько-Смітсонівського центру астрофізики[12][13][14][15][16][17].

Лоеб є членом Американської академії мистецтв і наук, Американського фізичного товариства та Міжнародної академії астронавтики. Є членом Президентської ради радників з питань науки і технологій у Білому домі[18][19] і директором з наукової теорії Breakthrough Initiatives фонду Премії за прорив. У грудні 2012 року журнал Time вибрав Лоеба одним із 25 найвпливовіших людей у космосі[20].

У 2018 році Лоеб привернув увагу ЗМІ тим, що припустив, що міжзоряний астероїд Оумуамуа може бути іншопланетним космічним кораблем[21]. У 2019 році разом зі своїм студентом Гарвардського університету Аміром Сіраджем Лоеб повідомив про відкриття метеора, який потенційно виник за межами Сонячної системи.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Лоеб народився в Бейт-Ханані[22] в Ізраїлі у 1962 році. Він брав участь у національній програмі Талпіот, а потім у віці 24 років здобув ступінь доктора філософії з фізики плазми у Єврейському університеті в Єрусалимі (1986). З 1983 по 1988 рік він керував першим міжнародним проєктом за підтримки Стратегічної оборонної ініціативи США. Між 1988 і 1993 роками Лоеб був членом Інституту перспективних досліджень у Прінстоні, де він почав працювати в теоретичній астрофізиці. У 1993 році він перейшов до Гарвардського університету асистентом професора на кафедрі астрономії і через три роки отримав постійну позицію[15][17][13].

Лоеб написав вісім книг і є автором або співавтором близько 800 статей з широкого кола наукових напрямів астрофізики та космології[13][16], включаючи перші зорі, епоху реіонізації, формування та еволюцію масивних чорних дір, пошук позаземного життя, гравітаційне лінзування планетами, гамма-спалахи на високих червоних зміщеннях, космологію на радіолінії 21 см, використання лісу Лайман-альфа для вимірювання прискорення розширення Всесвіту (так званий «тест Сендаджа — Лоеба»)[23], майбутнє зіткнення між галактиками Чумацький Шлях і Андромеди[24], приливне руйнування зір[25] і зображення силуетів чорних дір[26][14]. У 2010 році він написав підручник під назвою «Як утворилися перші зорі та галактики?»[27][28].

У 1992 році Лоеб разом з Енді Гулдом припустив, що екзопланети можна виявити за допомогою гравітаційного мікролінзування. У 1993 році він запропонував використовувати лінію тонкої структури C+ для виявлення галактик із високим червоним зміщенням. У 2005 році у серії статей, опублікованих спільно з постдоком Евері Бродеріком, він передбачив появу гарячої точки на орбіті навколо чорної діри; їхні прогнози були підтверджені в 2018 році інструментом GRAVITY на Дуже Великому Телескопі, який спостерігав коловий рух центра світла чорної діри Стрілець A* в центрі Чумацького Шляху. У 2009 році Бродерік і Лоеб передбачили тінь чорної діри в гігантській еліптичній галактиці Messier 87, зображення якої було зроблено в 2019 році Телескопом горизонту подій.

У 2013 році було опубліковано звіт про відкриття Кеплер-76b[29], першої екзопланети розміром з Юпітер, ідентифікованої за допомогою виявлення релятивістського випромінювання її батьківської зорі, на основі техніки, запропонованої Лоебом і Гауді в 2003[30]. Біля надмасивної чорної діри, Стрілець A* був виявлений пульсар[31], передбаченний Пфалом і Лоебом в 2004 році[32]. Було виявлено гіпершвидкісну зорю, яка могла прилетіти з галактики Андромеди[33], можливість чого передбачили Шервін, Лоеб і О'Лірі в 2008 році[34]. Разом зі своїм постдоком Джеймсом Гійошоном Лоеб передбачив існування нової популяції зір, які рухаються у Всесвіті зі швидкістю, близькою до світла[35]. Разом зі своїм постдоком Джоном Форбсом і Говардом Ченом з Північно-Західного університету Лоеб зробив ще одне передбачення, згідно з яким екзопланети розміром до Нептуна були перетворені на скелясті суперземлі внаслідок діяльності центральної надмасивної чорної діри Стрілець A* Чумацького Шляху[36].

У 2013 році Лоеб і Паоло Пані показали, що первісні чорні діри в діапазоні між масами Місяця та Сонця не можуть складати темну матерію[37]. Лоеб очолював групу, яка повідомила про попередні докази народження чорної діри в молодій надновій SN 1979C[38]. У співпраці з Деном Маозом Лоеб продемонстрував у 2013 році, що біомаркери, такі як молекулярний кисень O
2, можуть бути виявленими космічним телескопом Джеймса Вебба в атмосфері планет земної маси в зоні, придатній для життя, біля білих карликів[39]. Він був наставником студента Гарвардського університету Генрі Ліна у вивченні промислового забруднення на екзопланетах як нового методу пошуку позаземних цивілізацій[40].

Ранній Всесвіт

[ред. | ред. код]

У серії робіт зі своїми студентами та постдоками Лоеб розглядав, як і коли утворилися перші зорі та чорні діри та який вплив вони мали на молодий Всесвіт. Разом зі своїм колишнім учнем Стівом Фурланетто він видав підручник «Перші галактики у Всесвіті»[41]. У 2013 році Лоеб представив нову концепцію «придатної для диття епохи раннього Всесвіту»[42][43]. У квітні 2021 року Лоеб представив оновлене резюме своїх уявлень про життя в ранньому Всесвіті[44].

Панспермія

[ред. | ред. код]

У 2020 році Лоеб опублікував дослідницьку статтю про можливість поширення життя з однієї планети на іншу[45], а потім статтю «Космічний корабель Ноя» про спрямовану панспермію[46].

Оумуамуа

[ред. | ред. код]

У грудні 2017 року Лоеб вказав на витягнуту форму Оумуамуа як на аргумент за те, щоб Грін-Банкський телескоп у Західній Вірджинії прослуховував радіовипромінювання від нього і перевірив, чи є якісь ознаки його штучного походження[47], хоча попередні менш чутливі спостереження іншими радіотелескопами, такими як масив телескопів Аллена в Інституті SETI, не дали таких результатів[48]. 13 грудня 2017 року телескоп Грін-Банкський телескоп спостерігав за астероїдом протягом шести годин. Жодних радіосигналів від Оумуамуа виявлено не було[49][50].

26 жовтня 2018 року Лоеб і його докторант Шмуель Біалі, намагаючись пояснити негравітаційне прискорення міжзоряного об’єкта Оумуамуа, запропонували, що він є штучним тонким сонячним вітрилом, яке прискорюється тиском сонячного випромінювання[51][52][53]. Інші вчені заявили, що наявних доказів недостатньо для розгляду такого припущення[54][55][56], і що сонячне вітрило, що перекидається, не зможе прискоритися[57][58]. У відповідь Лоеб написав статтю, в якій описав шість аномальних властивостей Оумуамуа, які відрізняють його від будь-яких раніше відомих комет чи астероїдів, які бачили раніше[59][60].

27 листопада 2018 року Лоеб і Амір Сірадж, студент Гарвардського коледжу, запропонували пошук об’єктів, схожих на Оумуамуа, які могли б бути захоплені в Сонячну систему в результаті втрати орбітальної енергії під час близького пролюлту повз Юпітер[61]. Вони визначили чотирьох кандидатів в захоплені міжзоряні об’єкти, які можна відвідати спеціальними місіями: 2011 SP25, 2017 RR2, 2017 SV13 і 2018 TL6. Автори зазначили, що майбутні огляди неба, такі як Великого синоптичний оглядовий телескоп, зможуть знайти набагато більше таких кандидатів[62].

У публічних інтерв'ю та приватному спілкуванні з репортерами та колегами-науковцями Лоеб доводить можливість існування позаземного життя[63]. 16 квітня 2019 року Лоеб і Сірадж повідомили про відкриття першого метеора міжзоряного походження. Extraterrestrial: The First Sign of Intelligent Life Beyond Earth, науково-популярна книга про Оумуамуа, написана Лоебом[64], була опублікована в 2021 році[65][66][67].

Проєкт Галілей

[ред. | ред. код]
«Створення нових систем телескопів для визначення природи невідомих повітряних явищ, подібних до тих, що згадуються у звіті ODNI для Конгресу США»[68]

У липні 2021 року Лоеб заснував проєкт Галілей для систематичного наукового пошуку доказів позаземних технологічних артефактів[69][70]. проєкт був натхненний виявленням Оумуамуа та публікацією звіту Управління директора національної розвідки про непізнані повітряні явища. Як зазначено на сайті проєкту, мета:

Три основні напрямки дослідження: [71]

  • Отримання зображень непізнаних повітняних явищ високої роздільної здатності та виявлення їх природи
  • Пошук і дослідження міжзоряних об'єктів типу Оумуамуа
  • Пошук потенційних позаземних супутників

На відміну від інших подібних проєктів, метою проєкту Галілей є пошук фізичних об'єктів, а не електромагнітних сигналів, пов'язаних з позаземним технологічним обладнанням[72]. Проєкт висвітлювали багато видавництв, в тому числі Nature, Science, New York Post, Scientific American Guardian[73]. На звинувачення, що дослідження НЛО є псевдонаукою, Лоеб відповідає, що мета проєкту полягає не в дослідженні НЛО на основі попередніх даних, а у вивченні непізнаних повітряних явищ "за допомогою стандартного наукового методу, заснованого на прозорому аналізі відкритих наукових даних, зібраних за допомогою оптимізованих інструментів"[74].

Виступи в ЗМІ

[ред. | ред. код]

У 2006 році Лоеб був представлений на обкладинці журналу Time про перші зорі та в статті Scientific American про Темні віки Всесвіту. У 2008 році він був представлений на обкладинці журналу Smithsonian про чорні діри та в двох історіях на обкладинках журналу Astronomy, одна про зіткнення між Чумацьким Шляхом і галактикою Андромеди, а друга про майбутній стан нашого Всесвіту. У 2009 році Лоеб у статті в Scientific American описав нову техніку зображення силуетів чорних дір. Лоеб привернув значну увагу засобів масової інформації[75] після того, як у 2011 році (разом з Е. Л. Тернером) запропонував нову техніку для виявлення штучно освітлених об'єктів у Сонячній системі та за її межами[76] і показав у 2012 році (разом з І. Гінзбургом), що планети можуть проходити гіпершвидкісних зір або бути підштовхнутими до релятивістської швидкості поблизу чорної діри в центрі Чумацького Шляху[77].

Журнал Science опублікував статтю про кар'єру Лоеба в квітні 2013 року[78], а Discover проаналізував його дослідження перших зір у квітні 2014 року[79]. New York Times опублікувала науковий профіль Лоеба в грудні 2014 року[80]. У травні 2015 року Astronomy опублікував подкаст годинного інтерв’ю з Лоебом у своїй серії під назвою «Суперзорі астрономії»[81]. У квітні 2016 року Стівен Гокінг відвідав будинок Лоеба та взяв участь у інавгурації ініціатив Starshot і Black Hole, які очолює Лоеб[82].

Електронна книга Лоеба на Kindle детально розповідає про його кар’єрний шлях від дитинства на фермі до головування на факультеті астрономії Гарварду, а також містить есе про важливість ризику в дослідженнях і сприяння різноманітності. Лоеб пише есе про науку та політику[83][84]. Він з’являвся в багатьох подкастах[85][86][87][88].

Відзнаки та нагороди

[ред. | ред. код]

Лоеб отримав багато нагород, зокрема[16]:

  • 2015 — обраний членом постійного комітету SETI в Міжнароднай академії астронавтики
  • 2015 — обраний членом Американського фізичного товариства
  • 2014 — член Ради з фізики та астрономії Національних академій
  • 2013 — Астрономічна письменницька нагорода Чамблісса від Американського астрономічного товариства за книгу «Як утворилися перші зорі та галактики?» (2010)
  • 2013 — Почесна стипендія Мієгуніа, Університет Мельбурна, Австралія
  • 2012 — обраний членом Американської академії мистецтв і наук
  • 2012 — Нагорода кафедри Галілео Галілея, Вища нормальна школа, Піза, Італія
  • 2011 — викладач астрономії Саклера, Лейденська обсерваторія, Нідерланди
  • 2011 — лектор астрофізики премії обсерваторії Лас-Кумбрес, Каліфорнійський університет у Санта-Барбарі
  • 2009 — видатний запрошений вчений в обсерваторіях Карнегі, Пасадена
  • 2007 — Інавгураційний лектор Австралійського інституту фізики
  • 2007 — почесний відвідувач Мерла Кінгслі Каліфорнійського технологічного інституту
  • 2006/7 — лектор Джона Баколла Тель-Авівського університету
  • 2006 — лектор Салпітера в Корнельському університеті
  • 2004 — почесна запрошена професорська посада на факультеті фізики та Центрі теоретичної фізики Ейнштейна, Інститут науки Вейцмана
  • 2002 — Стипендія Гуггенгайма [89]
  • 1987 — Премія Кеннеді, Єврейський університет Єрусалима

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Prabook — 2018.
  2. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  3. ↑ https://www.cfa.harvard.edu/~loeb/vitae.pdf
  4. ↑ а б в г https://profiles.si.edu/display/nLoebA11142013
  5. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ а б в г https://www.cfa.harvard.edu/~loeb/
  7. ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. ↑ Astronomy Genealogy Project
  9. ↑ https://www.astro.ucla.edu/~sfurlane/docs/sfurlanetto_cv.pdf
  10. ↑ https://www.amacad.org/person/abraham-loeb — 2024.
  11. ↑ https://lweb.cfa.harvard.edu/~loeb/Photos/aaa.pdf
  12. ↑ Avi Loeb. Institute for Theory and Computation @ Harvard University. Harvard University.
  13. ↑ а б в Professor Avi Loeb. Harvard & Smithsonian Center For Astronomy. Harvard University.
  14. ↑ а б Abraham (Avi) Loeb. Black Hole Initiative @ Harvard University. Harvard University.
  15. ↑ а б Loeb, Avi. Autobiographical sketch (PDF). Harvard University.
  16. ↑ а б в Loeb, Abraham. Curriculum Vitae of Abraham Loeb (PDF). Harvard University.
  17. ↑ а б Avi Loeb. Department of Astronomy @ Harvard University. Harvard University.
  18. ↑ PCAST_Swearing_In_Ceremony. cfa.harvard.edu. Процитовано 30 червня 2020.
  19. ↑ PCAST_Members. osti.gov. Процитовано 1 липня 2020.
  20. ↑ David Bjerklie. The 25 Most Influential People in Space (PDF). cfa.harvard.edu. Процитовано 19 лютого 2016.
  21. ↑ Groll, Johan (7 січня 2019). Thinking About Distant Civilizations Isn't Speculative. Der Spiegel. Процитовано 7 січня 2019.
  22. ↑ Carmeli, Oded (2019). If true, this could be one of the greatest discoveries in human history. Haaretz.com (англ.).
  23. ↑ Abraham Loeb (1998). Direct Measurement of Cosmological Parameters from the Cosmic Deceleration of Extragalactic Objects. The Astrophysical Journal. 499 (2): L111—L114. arXiv:astro-ph/9802122. Bibcode:1998ApJ...499L.111L. doi:10.1086/311375.
  24. ↑ Cox, T. J.; Loeb, Abraham (2008). The collision between the Milky Way and Andromeda. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 386 (1): 461—474. arXiv:0705.1170. Bibcode:2008MNRAS.386..461C. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13048.x.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  25. ↑ Stone, N; Loeb, A (2012). Observing Lense-Thirring Precession in Tidal Disruption Flares. Physical Review Letters. 108 (6): 61302. arXiv:1109.6660. Bibcode:2012PhRvL.108f1302S. doi:10.1103/PhysRevLett.108.061302. PMID 22401052.
  26. ↑ Broderick, Avery E.; Loeb, Abraham (2006). Testing General Relativity with High-Resolution Imaging of Sgr A*. Journal of Physics: Conference Series. 54: 448—455. arXiv:astro-ph/0607279. Bibcode:2006JPhCS..54..448B. doi:10.1088/1742-6596/54/1/070.
  27. ↑ "How Did the First Stars and Galaxies Form?" book jacket (pdf)
  28. ↑ Loeb, Abraham (8 лютого 2016). Loeb, A.: How Did the First Stars and Galaxies Form? (eBook and Paperback). ISBN 9780691145167. Процитовано 19 лютого 2016.
  29. ↑ Faigler, S.; Tal-Or, L.; Mazeh, T.; Latham, D. W.; Buchhave, L. A. (1 липня 2013). BEER Analysis of Kepler and CoRoT Light Curves. I. Discovery of Kepler-76b: A Hot Jupiter with Evidence for Superrotation. The Astrophysical Journal. 771 (1): 26. arXiv:1304.6841. Bibcode:2013ApJ...771...26F. doi:10.1088/0004-637X/771/1/26.
  30. ↑ Abraham Loeb; B. Scott Gaudi (2003). Periodic Flux Variability of Stars due to the Reflex Doppler Effect Induced by Planetary Companions. The Astrophysical Journal. 588 (2): L117—L120. arXiv:astro-ph/0303212. Bibcode:2003ApJ...588L.117L. doi:10.1086/375551.
  31. ↑ Rea, N.; Esposito, P.; Pons, J. A.; Turolla, R.; Torres, D. F.; Israel, G. L.; Possenti, A.; Burgay, M.; Viganò, D. (2013). A Strongly Magnetized Pulsar within the Grasp of the Milky Way's Supermassive Black Hole. The Astrophysical Journal. 775 (2): L34. arXiv:1307.6331. Bibcode:2013ApJ...775L..34R. doi:10.1088/2041-8205/775/2/L34.
  32. ↑ Eric Pfahl; Abraham Loeb (2004). Probing the Spacetime around Sagittarius A* with Radio Pulsars. The Astrophysical Journal. 615 (1): 253—258. arXiv:astro-ph/0309744. Bibcode:2004ApJ...615..253P. doi:10.1086/423975.
  33. ↑ Palladino, Lauren E.; Schlesinger, Katharine J.; Holley-Bockelmann, Kelly; Allende Prieto, Carlos; Beers, Timothy C.; Lee, Young Sun; Schneider, Donald P. (2014). Hypervelocity Star Candidates in the SEGUE G and K Dwarf Sample. The Astrophysical Journal. 780 (1): 7. arXiv:1308.3495. Bibcode:2014ApJ...780....7P. doi:10.1088/0004-637X/780/1/7.
  34. ↑ Blake D. Sherwin; Abraham Loeb; Ryan M. O'Leary (2008). Hypervelocity stars from the Andromeda galaxy. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 386 (3): 1179—1191. arXiv:0709.1156. Bibcode:2008MNRAS.386.1179S. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13097.x.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  35. ↑ Lemonick, Michael D. (26 листопада 2014). You've Heard of Shooting Stars, But This is Ridiculous. Time.
  36. ↑ Howard Chen; John C. Forbes; Abraham Loeb (2018). Habitable Evaporated Cores and the Occurrence of Panspermia Near the Galactic Center. The Astrophysical Journal Letters. 855 (1): L1. arXiv:1711.06692. Bibcode:2018ApJ...855L...1C. doi:10.3847/2041-8213/aaab46.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  37. ↑ The Mystery of Dark Matter Clarified—a Little. Time. 5 вересня 2013.
  38. ↑ Supernova Shines Light On Black Hole Formation. NPR.org. Процитовано 19 лютого 2016.
  39. ↑ Could Tiny Stars Be Home to Mirror Earths?. Time. 6 березня 2013.
  40. ↑ Lemonick, Michael D. (24 липня 2014). The Search for Extraterrestrial Air Pollution. Time.
  41. ↑ "The First Galaxies in the Universe" by Loeb and Furlanetto. Cfa.harvard.edu. Процитовано 19 лютого 2016.
  42. ↑ Loeb, Abraham (9 вересня 2014). The habitable epoch of the early Universe. International Journal of Astrobiology. 13 (4): 337—339. arXiv:1312.0613. Bibcode:2014IJAsB..13..337L. doi:10.1017/S1473550414000196.
  43. ↑ Adam Frank (4 лютого 2014). First Life In The Universe : 13.7: Cosmos And Culture. NPR.org. Процитовано 19 лютого 2016.
  44. ↑ Loeb, Avi (4 квітня 2021). When Did Life First Emerge in the Universe? - We don't know, but we could try to find out by searching for it on planets orbiting the very oldest stars. Scientific American. Процитовано 4 квітня 2021.
  45. ↑ Siraj, Amir; Loeb, Abraham (17 квітня 2020). Possible Transfer of Life by Earth-Grazing Objects to Exoplanetary Systems. Life. 10 (4): 44. arXiv:2001.02235. doi:10.3390/life10040044. ISSN 2075-1729. PMC 7235815. PMID 32316564.
  46. ↑ Loeb, Avi (29 листопада 2020). Noah's Spaceship. Scientific American (англ.). Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 18 лютого 2021.
  47. ↑ Ian Sample (11 грудня 2017). Astronomers to check interstellar body for signs of alien technology. The Guardian. Процитовано 12 грудня 2017. Green Bank telescope in West Virginia will listen for radio signals from ʻOumuamua, an object from another solar system ... "Most likely it is of natural origin, but because it is so peculiar, we would like to check if it has any sign of artificial origin, such as radio emissions," said Avi Loeb, professor of astronomy at Harvard University and an adviser to the Breakthrough Listen project. "If we do detect a signal that appears artificial in origin, we'll know immediately." ... While many astronomers believe the object is an interstellar asteroid, its elongated shape is unlike anything seen in the asteroid belt in our own solar system. Early observations of ʻOumuamua show that it is about 400m long but only one tenth as wide. "It's curious that the first object we see from outside the solar system looks like that," said Loeb.
  48. ↑ Billings, Lee (11 грудня 2017). Alien Probe or Galactic Driftwood? SETI Tunes In to ʻOumuamua. Scientific American. Процитовано 12 грудня 2017. So far limited observations of 'Oumuamua, using facilities such as the SETI Institute's Allen Telescope Array, have turned up nothing.
  49. ↑ Breakthrough Listen Releases Initial Results and Data from Observations of 'Oumuamua. Breakthrough Listen. 13 грудня 2017. Процитовано 15 грудня 2017. No evidence of artificial signals emanating from the object so far detected by the Green Bank Telescope, but monitoring and analysis continue. Initial data are available for public inspection in the Breakthrough Listen archive
  50. ↑ Ian Sample (15 грудня 2017). Is ‘Oumuamua an alien spacecraft? Initial scans show no signs of technology. The Guardian. Процитовано 15 грудня 2017.
  51. ↑ Williams, Matt (2 листопада 2018). Could Oumuamua Be an Extra-Terrestrial Solar Sail?. Universe Today. Процитовано 2 листопада 2018.
  52. ↑ Bialy, Shmuel; Loeb, Abraham (26 жовтня 2018). Could Solar Radiation Pressure Explain 'Oumuamua's Peculiar Acceleration?. The Astrophysical Journal. 868 (1): L1. arXiv:1810.11490. Bibcode:2018ApJ...868L...1B. doi:10.3847/2041-8213/aaeda8.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  53. ↑ Loeb, Abraham (26 вересня 2018). How to Search for Dead Cosmic Civilizations. Scientific American. Процитовано 26 вересня 2018.
  54. ↑ Scientists push back against Harvard 'alien spacecraft' theory. Kerry Sheridan, PhysOrg. November 7, 2018.
  55. ↑ Boyle, Alan (6 листопада 2018). 'Oumuamua, oh my! Was interstellar object actually an alien solar sail? Not so fast. Yahoo!. Процитовано 8 листопада 2018.
  56. ↑ Schadwinkel, Alina (8 листопада 2018). Glaubt dieser Harvard-Professor selbst, was er sagt?. Zeit Online. Процитовано 8 листопада 2018.
  57. ↑ Cigar-shaped interstellar object may have been an alien probe, Harvard paper claims. CNN News. November 6, 2018.
  58. ↑ Koren, Marina (23 січня 2019). When a Harvard Professor Talks About Aliens – News about extraterrestrial life sounds better coming from an expert at a high-prestige institution. The Atlantic. Процитовано 23 січня 2019.
  59. ↑ Loeb, Abraham (20 листопада 2018). 6 Strange Facts about the Interstellar Visitor 'Oumuamua. Scientific American. Процитовано 20 листопада 2018.
  60. ↑ Chotiner, Isaac (16 січня 2019). Have Aliens Found Us? A Harvard Astronomer on the Mysterious Interstellar Object 'Oumuamua. The New Yorker. Процитовано 16 січня 2019.
  61. ↑ Siraj, Amir (27 листопада 2018). Identifying Interstellar Objects Trapped in the Solar System through Their Orbital Parameters. arXiv:1811.09632v2 [astro-ph.EP].
  62. ↑ Siraj, Amir; Loeb, Abraham (2019). Identifying Interstellar Objects Trapped in the Solar System through Their Orbital Parameters. The Astrophysical Journal. 872 (1): L10. arXiv:1811.09632. Bibcode:2019ApJ...872L..10S. doi:10.3847/2041-8213/ab042a.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  63. ↑ Post, The Washington. Harvard's top astronomer says an alien ship may be among us. nola.com (амер.). Архів оригіналу за 5 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
  64. ↑ Loeb, Avi (22 червня 2021). A Possible Link between 'Oumuamua and Unidentified Aerial Phenomena - If some UAP turn out to be extraterrestrial technology, they could be dropping sensors for a subsequent craft to tune into. What if 'Oumuamua is such a craft?. Scientific American. Процитовано 22 червня 2021.
  65. ↑ Object that whizzed by Earth probably came from alien world, Harvard professor asserts. www.cbsnews.com (амер.). Процитовано 13 січня 2021.
  66. ↑ Tucker, Reed (2 січня 2021). A Harvard professor says an alien visited in 2017 — and more are coming. New York Post (амер.). Процитовано 13 січня 2021.
  67. ↑ Anderson, Travis (4 січня 2021). In new book, Harvard astronomer pushes theory about object that passed through solar system; alien world may have sent it – The Boston Globe. BostonGlobe.com (амер.). Процитовано 13 січня 2021.
  68. ↑ Loeb, Abraham (2 серпня 2022). Overview of the Galileo Project. arXiv:2209.02479.
  69. ↑ The Galileo Project: "Daring to Look Through New Telescopes". Harvard University. Процитовано 12 серпня 2021.
  70. ↑ Loeb, Avi (19 вересня 2021). Astronomers Should be Willing to Look Closer at Weird Objects in the Sky - The Galileo Project seeks to train telescopes on unidentified aerial phenomena. Scientific American. Процитовано 19 вересня 2021.
  71. ↑ The Galileo Project: Activities. Harvard University.
  72. ↑ The Galileo Project. projects.iq.harvard.edu (англ.). Процитовано 17 листопада 2022.
  73. ↑ The Galileo Project: Press Coverage. Harvard University.
  74. ↑ The Galileo Project: Scope. Harvard University. Процитовано 12 серпня 2021.
  75. ↑ Lemonick, Michael D. (10 листопада 2011). Is There a City on Pluto? Before You Answer, Consider: We've Never Looked. Two Scientists Want to Change That. Time. Архів оригіналу за 16 червня 2021.
  76. ↑ Loeb, Abraham; Turner, Edwin L. (April 2012). Detection Technique for Artificially Illuminated Objects in the Outer Solar System and Beyond. Astrobiology. 12 (4): 290—294. arXiv:1110.6181. Bibcode:2012AsBio..12..290L. doi:10.1089/ast.2011.0758. PMC 3330268. PMID 22490065.
  77. ↑ Ginsburg, Idan; Loeb, Abraham; Wegner, Gary A. (11 червня 2012). Hypervelocity planets and transits around hypervelocity stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 423 (1): 948—954. arXiv:1201.1446. Bibcode:2012MNRAS.423..948G. doi:10.1111/j.1365-2966.2012.20930.x.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  78. ↑ Avi Loeb. NewsFocus : From Cosmic Dawn to Milkomedia, and beyond (PDF). Cfa.harvard.edu. Процитовано 19 лютого 2016.
  79. ↑ Steve Nadis. First (PDF). Cfa.harvard.edu. Процитовано 19 лютого 2016.
  80. ↑ Dreifus, Claudia (2 грудня 2014). Much-Discussed Views That Go Way Back – Avi Loeb Ponders the Early Universe, Nature and Life. The New York Times. Процитовано 3 грудня 2014.
  81. ↑ Abraham Loeb: From cosmic origins to our galaxy's fate. Astronomy.com. 6 травня 2015. Процитовано 19 лютого 2016.
  82. ↑ Last Visit of Stephen Hawking to the US in April 2016. cfa.harvard.edu/~loeb/SI.html. 16 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
  83. ↑ From the First Star to Milkomeda, Abraham Loeb, Dror Burstein, Todd Hasak-Lowy, Noa Moav. Abraham Loeb. 24 серпня 2015. ASIN B014GCTXF0.
  84. ↑ Opinion Essays by Abraham Loeb. cfa.harvard.edu~/loeb/Opinion.html. 18 березня 2018. Процитовано 18 березня 2018.
  85. ↑ #154 – Avi Loeb: Aliens, Black Holes, and the Mystery of the Oumuamua. Lex Fridman. 14 січня 2021. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 1 квітня 2021.
  86. ↑ #1596 - Avi Loeb. Spotify. 16 січня 2021. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 1 квітня 2021.
  87. ↑ TFTRH #55: Avi Loeb and The Galileo Project (англ.), процитовано 8 листопада 2021
  88. ↑ Avi Loeb - Aliens, Black Holes & The End of the Universe - H3 Podcast #257 (англ.), процитовано 4 листопада 2022
  89. ↑ Avi Loeb. John Simon Guggenheim Foundation.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аві_Лоеб&oldid=44151197