Перейти до вмісту

Агама степова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Агама степова

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Ящірки (Lacertilia)
Родина: Агамові (Agamidae)
Підродина: Agaminae
Рід: Агами рівнинні (Trapelus)
Вид: Агама степова
Trapelus sanguinolentus
Pallas, 1814
Синоніми
Agama sanguinolenta
Agama aralensis
Посилання
Вікісховище: Trapelus sanguinolentus
Віківиди: Trapelus sanguinolentus
EOL: 461411
МСОП: 164777

Агама степова[1] (Trapelus sanguinolentus) — вид ящірок родини агамових (Agamidae). Один із 12(13) видів роду.[2][3] Поширений переважно у Центральній Азії. Типовий мешканець пустель і напівпустель. Описано 2 підвиди.[4]

Ящірка середнього розміру, завдовжки (L.+ L.cd.) до 30 см. Самці трохи більші за самок. Довжина тіла від кінчика морди до клоаки (L.) дорослих самців може сягати 118 мм, самиць — 115 мм. Хвіст (L.cd.) довгий: відношення L./L.cd. становить 0,50—0,72. Голова велика і порівняно висока, має серцеподібну форму і різко відмежована від шиї. Барабанна перетинка розташована на поверхні, так що є ясно виражений зовнішній слуховий прохід. Над вухом є 2—3 подовжених шипуватих лусочки. Пальці майже круглі. Четвертий палець на задніх кінцівках довше третього. Маса тіла до 45 г.

Лускатий покрив

[ред. | ред. код]

Тулуб зверху вкрито однорідною, ромбоподібною, ребристою лускою, яка накладається одна на одну. Бічна, грудна і черевна луска має тупі реберця, а горлова — гладенька або зі слаборозвиненими реберцями. Ребриста хвостова луска розташовується косими рядками, не утворює поперечних кілець.

Забарвлення

[ред. | ред. код]

Основний фон забарвлення дорослих особин зверху сірого або жовтувато-сірого кольору, черево — біле. У молодих уздовж хребта проходить 1 рядок світло-сірих більш-менш овальних плям і по 2 рядки витягнутих у довжину плям того ж кольору з боків тулуба. Поміж плямами двох сусідніх рядів розташовані більші темно-коричневі або темно-сірі плями. На верхній стороні лап і на хвості помітні нерізкі темні поперечні смуги. З настанням статевої зрілості у самців темні плями майже зникають, а світло-сірі темнішають. У самиць зберігається ювенільний малюнок. Забарвлення тіла може змінюватися під впливом температури або в залежності від фізіологічного стану тварини, демонструючи при цьому статевий диморфізм. У самців при збудженні горло, боки тіла, черево і кінцівки стають темно-синіми або чорно-синіми, на спині з'являються кобальтово-сині плями, тоді як хвіст набуває яскраво-жовтого або помаранчево-жовтого забарвлення. За цих же умов загальний фон тулуба самки стає блакитним або зеленувато-жовтим, плями на спині — помаранчевими або іржаво-помаранчевими, а хвіст має таке ж забарвлення, як і у самців, але менш яскраву.

Поширення

[ред. | ред. код]

Мешкає в Східному Передкавказзі,Центральній Азії, Казахстані, Північному і Північно-Східному Ірані, Північному Афганістані, Північно-Західному Китаї. По долинах річок трапляється в передгір'я Тянь-Шаню та Паміро-Алаю, в околицях міста Ош в Киргизії і Чубек в Південно-Західному Таджикистані.[4][5]

Місця проживання

[ред. | ред. код]

Населяє піщані, глинясті і кам'янисті пустелі та напівпустелі, віддаючи перевагу ділянкам з чагарниковою або напівдеревною рослинністю, а також пологі кам'янисті схили в передгір'ях на висоті до 1200 м над рівнем моря, околиці слабко закріплених пісків, береги річок і тугаї. Не уникає близькості людини, поселяючись по околицях населених пунктів і по узбіччях доріг.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]
Агама степова на верхівці саксаулу

Веде денний спосіб життя. Ховається в норах піщанок, ховрахів, тушканчиків, їжаків, черепах, порожнечах під камінням і тріщинах в ґрунті. У жарку пору дня агами часто піднімаються на гілки чагарників, оберігаючи себе таким чином від перегріву на розпеченому сонцем ґрунті. Звідси ж статевозрілі самці пильнують свою індивідуальну ділянку, захищаючи його від вторгнення конкурентів.

Після зимівлі в різних частинах ареалу і залежно від кліматичних умов року з'являються наприкінці лютого — на початку квітня.

Живиться комахами, павуками, багатоніжками і незначною мірою — рослинною їжею.

Агама степова належить до яйцекладних плазунів. Розмножуватися починає після другої зимівлі у віці близько 2 років. Парування триває з початку квітня по травень. Перше відкладання яєць відбувається вже наприкінці квітня — на початку травня. Залежно від віку самка відкладає 4—18 яєць розміром 9—13 × 18—21 мм за сезон, можливі 2—3 кладки. Яйця відкладаються у нору чи у конусоподібну ямку, яку викопала самка. Молоді агами розміром 80—100 мм (з хвостом) з'являються з другої половини червня до пізньої осені.

Охорона

[ред. | ред. код]

На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронну категорію «відносно благополучний вид». Агама степова охороняється національним природоохоронним законодавством у Китаї. Ящірка мешкає на багатьох природно-заповідних територіях у межах ареалу.[5]

Практичне значення

[ред. | ред. код]

Цей вид є об'єктом торгівлі домашніми тваринами, особливо в Китаї.[5]

Систематика

[ред. | ред. код]

Один із 12(13) видів роду рівнинних агам (Trapelus).[2][3]

Станом на 2025 рік описано 2 підвиди:[4]

  • Trapelus sanguinolentus sanguinolentus;
  • Trapelus sanguinolentus aralensis.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 144.
  2. а б The Reptile Database: Trapelus
  3. а б RepFocus: Trapelus
  4. а б в The Reptile Database: Trapelus sanguinolentus
  5. а б в Агама степова в Червоному списку МСОП

Література

[ред. | ред. код]
  • Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 52—53). — ISBN 5-98092-007-2
  • Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 104—107)
  • Брушко З. К. Ящерицы пустынь Казахстана. — Алматы: Конжык, 1995. — 231 с. (с. 73—93). — ISBN 5-7667-3312-7
  • Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / А. Г. Банников, И. С. Даревский, В. Г. Ищенко и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 105—108, 353)
  • Саид-Алиев С. А. Земноводные и пресмыкающиеся Таджикистана. — Душанбе : Дониш, 1975. — 145 с. (с. 42—45).
  • Фауна Узбекской ССР. Т. 1. Земноводные и пресмыкающиеся / Богданов О. П.  — Ташкент : Изд-во АН Узбекской ССР, 1960. — 260 с. (с. 71—76)
  • Яковлева И. Д. Пресмыкающиеся Киргизии. — Фрунзе : Илим, 1964. — 272 с. (с. 46—50)

Посилання

[ред. | ред. код]