Агатополь (фрегат, 1834)
| Історія | |
|---|---|
 Російська імперія
| |
| Власник: | Чорноморський флот Російської імперії |
| Будівник: | Миколаївське адміралтейство |
| Закладений: | 6 вересня 1833 |
| Спуск на воду: | 11 листопада 1834 |
| Списаний: | 1853 |
| Доля: | Розібраний у 1853 році |
| Основні характеристики | |
| Тип: | фрегат |
| Довжина: | 52,2 м |
| Ширина: | 13,6 м |
| Осадка: | 7,2 м |
| Озброєння: | 60 гармат |
«Агатополь» — вітрильний 60-гарматний фрегат Чорноморського флоту Російської імперії. Названий на згадку про захоплення російськими військами міста-фортеці Агатополь.
Закладений у Миколаєві 6 вересня 1833 року, після спуску на воду 11 листопада 1834 року увійшов до складу Чорноморського флоту Російськї імперії[1].
У квітні 1837 року брав участь у перекиданні 13-ї піхотної дивізії з Одеси до Севастополя. У складі ескадр віцеадмірала М. П. Лазарєва, контр-адмірала С. А. Есмонта і контр-адмірала С. П. Хрущова брав участь у створенні Кавказької укріпленої берегової лінії[2], висаджуючи десанти, що закріпилися на мисі Адлер, в гирлах річок Туапсе, Шапсухо, Субаші, Псезуапе та в Цемеській затоці.
У квітні 1840 року доставив із Севастополя поповнення для гарнізону Новоросійська. З 8 по 11 жовтня 1841 року, у складі ескадри контр-адмірала М. М. Станюковича, підтримував вогнем просування сухопутних військ під командуванням генерала І. Р. Анрепа від Адлера до Сочі. Фрегат йшов спільно з лінійним кораблем «Трьох Ієрархів» на буксирі у пароплавів «Могутній», «Молодець» і «Боєць». Судна рухалися попереду сухопутних військ на відстані близько кілометра від них. Коли на березі з'являвся великий завал, пароплави підводили близько до берега корабель і фрегат, які артилерійським вогнем руйнували завали і вибивали звідти противника. Після цього кораблі продовжували рух уперед[3].
У складі ескадр перебував у практичних плаваннях у Чорному морі в 1840, 1842, 1844—1848 роках.
У 1853 році був списаний і розібраний[4].
- Н. Б. Ніконов (1835—1836);
- Є. В. Путятін (1837—1838);
- П. І. Касторф (1839);
- П. М. Юхарін (1840—1842);
- И. Г. Арищенко (1844—1845);
- Є. П. Манганарі (1846—1848).
- ↑ Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ Николаевский хронограф: ноябрь (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 4 березня 2024.
- ↑ Сирый, С. П. Адмирал Михаил Петрович Лазарев (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 7 червня 2013. Процитовано 4 березня 2024. [Архівовано 2013-10-29 у Wayback Machine.]
- ↑ Список кораблей и судов, построенных на Николаевском адмиралтействе (рос.). Центральная городская библиотека для детей имени Шуры Кобера и Вити Хоменко. Процитовано 4 березня 2024.
- Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с.
- Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3.
- Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3.