Перейти до вмісту

Агнес Гусслайн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Агнес Гусслайн
нім. Agnes Husslein-Arco
Народилася22 травня 1954(1954-05-22)[1][2][3] (70 років)
Відень, Окупація Австрії союзниками
Країна Австрія
Діяльністьмистецтвознавиця, танцюристка на льоду
Alma materВіденський університет
Знання мовнімецька[4][5]
МатиFelicitas Boeckld
У шлюбі зPeter Hussleind
ДітиHeinrich Hussleind
Нагороди
IMDbID 7679333

Агнес Гусслайн, також Агнес Гусслайн-Арко (нім. Agnes Husslein-Arco; 22 травня 1954, Відень) — австрійський історик мистецтва; генеральний директор Австрійської галереї Бельведер (з 2007 року).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вивчала історію мистецтва та археологію у Віденському університеті, Сорбонні та Еколе-де-Лувр у Парижі. У 1981 року відрила австрійський відділ Сотбі, яким керувала до 2000 року. З 1988 року була також старшим директором відділів Сотбі у Будапешті та Празі. У 19901998 роках була директором Європейського розвитку у Музеї Соломона Гуггенхайма в Нью-Йорку, з 2000 по 2003 — директором Рупертінума у Зальцбурзі, з 2003 по 2005 — директором-засновником Музею модерну в Зальцбурзі. У 2002—2004 роках організувала будівництво Музею сучасного мистецтва Каринтії. З 2007 року — генеральний директор Австрійської галереї Бельведер.

Куратор багатьох художніх виставок, присвячених класичному модернізму та сучасному мистецтву. Автор та редактор наукових праць.

Основні публікації
  • «Ганс Макарт. Художник смислу» (2011)
  • «Роден і Відень» (2011)
  • «Егон Шіле. Автопортрети і портрети» (2011)
  • «Густав Клімт та Емілія Фльоґе. Фотографії» (2012)
  • «Альфонс Муха» (2014)
  • «Еміль Нольде: яскравість і колір» (2014).

Література

[ред. | ред. код]
  • Agnes Husslein-Arco, Helena Pereña, Stephan Koja. Dance Macabre: Egger Lienz and the War = Totentanz: Egger-Lienz und der Krieg. — Exhibition Catalogue 2014. — Vienna : Belvedere, 2014. — 218 p. — ISBN 978-3-90280543-0. (англ.) (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. The Fine Art Archive — 2003.
  2. Salzburgwiki
  3. Babelio — 2007.
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. CONOR.Sl