Агота Крістоф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Агота Крістоф
Народилася30 жовтня 1935(1935-10-30)[1][2][…]
Csikvándd, Tét Districtd, Дьєр-Мошон-Шопрон, Угорщина
Померла27 липня 2011(2011-07-27)[1][2][…] (75 років)
Невшатель, Швейцарія[1]
ПохованняКесеґ
Країна Угорщина
 Швейцарія
Діяльністьписьменниця, драматургиня, поетеса
Знання мовфранцузька[2][4] і угорська[4]
Роки активностіз 1986
Magnum opusThe Notebookd
Нагороди
IMDbID 0471680
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крістоф.

Аго́та Крі́стоф (фр. Agota Kristof, угор. Kristóf Ágota; 30 жовтня 1935, Чикванд (зараз — в медьє Дьйор-Мошон-Шопрон), Угорщина — 27 липня 2011[5][6], Невшатель, Швейцарія) — швейцарська письменниця угорського походження, що писала свої твори французькою мовою.

 Біографія 

[ред. | ред. код]

Народилася в угорському селі Чікванд. У 1956 році, після придушення антикомуністичного повстання[6], переїхала до Швейцарії, де жила в місті Невшатель. До 1961 року працювала на фабриці простою робітницею[7]. Померла в своєму будинку в ніч на середу 27 липня 2011 року у віці 75 років[6].

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор ряду п'єс і постановок для радіо. Агота Крістоф досконало володіла французькою, що дозволяло їй з успіхом писати нерідною для неї мовою. Почала вчити мову в досить зрілому віці, в 1956 році, після свого переїзду до Швейцарії[6].

У 1986 році критики із захопленням прийняли перший роман Аготи — стилізоване під щоденник постніцшеанський твір «Товстий зошит», що вийшов у видавництві Edition du Seuil. У творі описується життя двох братів під час Другої світової війни, які вирішили стати надлюдьми. Книга була із захватом прийнята критиками і удостоєна престижної премії «Почесна стрічка франкофонії»[6]. У 1997 роман був перекладений російською і опублікований в журналі «Иностранная литература» в тому ж році. Історія, яку було розказано в цьому творі, продовжилася в її романах «Доведення» (1987) і «Третя брехня» (1991, премія «Лівр ентер» 1992 року); всі три романи складають «Трилогію близнюків» (фр. La trilogie des jumeaux), трилогія перекладена 33 мовами. Фільм «Третя брехня» за трилогією зняв Томас Вінтерберг (2000)[6].

Фільм за романом «Товстий зошит» зняв Янош Сас[8] (2013).

Після трилогії Агота Крістоф намагалася знайти нові теми для своїх творів. У 1995 році виходить наступний її роман: «Вчора». Книга була сприйнята критиками доброзичливо, але не користувалася особливою популярністю у читачів.

Останні кілька років життя Крістоф не займалася літературою[6], її останньою книгою був збірник коротких оповідань «Все одно» (фр. C’est égal), опублікований у 2005 році[6] в тому ж видавництві, що і «Товстий зошит».

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • 1986: Le grand cahier / («Товстий зошит»)
  • 1988: La preuve / («Доказ»)
  • 1991: Le troisième mensonge / («Третя брехня»)
  • 1995: Hier / («Вчора», екранізований Сільвіо Сольдіні, 2002, номінація на «Золотого ведмедя» Берлінського МКФ та ін.)
  • 1998: L’Heure grise et autres pièces
  • 2004: L’analphabète / («Неграмотна»)
  • 2005: C’est égal / («Все одно»)
  • 2006: La trilogie des jumeaux

Переклади українською

[ред. | ред. код]
  • Агота Крістоф. Грубий зошит. Доказ. Третя брехня: трилогія. — Харків: Фоліо, 2013. — 383 c. ISBN 978-966-03-6113-3

Визнання

[ред. | ред. код]

В останнє десятиліття її життя заслуги Аготи Крістоф були відзначені багатьма престижними літературними преміями, зокрема, премією Готфріда Келлера в 2001 році і премією Фрідріха Шиллера в 2005 році[6]. Австрійська державна премія з європейської літератури (2008). Премія імені Кошута (2011).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119263793 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в Discogs — 2000.
  4. ↑ а б CONOR.Sl
  5. ↑ Meghalt Agota Kristof írónő. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 27 липня 2011.
  6. ↑ а б в г д е ж и к Умерла писательница Агота Кристоф. lenta.ru. 27-07-2011, 21:49:32. Архів оригіналу за 08-02-2012. Процитовано 27 липня 2011.
  7. ↑ Скончалась писательница Агота Кристоф. mir24.tv. 27-07-2011, 22:26. Архів оригіналу за 08-02-2012. Процитовано 31 липня 2011.
  8. ↑ A nagy füzet (2013) [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.], www.imdb.com

Література

[ред. | ред. код]
  • Vogel Chr. Le fonctionnement narratif chez Agota Kristof. Montréal: Université de Montréal, 1994
  • Petitpierre V. D’un exil l’autre: les détours de l’écriture dans la trilogie romanesque d’Agota Kristof. Genève: Zoé, 2000
  • Pineault Y. Les figures du double dans la trilogie d’Agota Kristof. Ottawa: National Library of Canada = Bibliothèque nationale du Canada, 2003
  • Collin J. Étude de la cruauté dans la Trilogie des jumeaux d’Agota Kristof. Ottawa: Library and Archives Canada = Bibliothèque et Archives Canada, 2006
  • Евгения Фотченкова. Агота Кристоф. Толстая тетрадь. Страшные сказки для взрослых. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Рецензия в журнале «Знамя» 1998, № 10

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Агота_Крістоф&oldid=39746393