Агульяс (прохід)
Прохід Агульяс — абісальний канал, що знаходиться на південь від Південної Африки між банкою Агульяс і плато Агульяс завширшки близько 50 км він з'єднує долину Натал та котловину Транскей на півночі з басейном Агульяс на півдні та є єдиним прибережним сполученням між південно-західною частиною Індійського океану та Південем Атлантичного океану[1]
Утворення проходу Агульяс було викликано розпадом Гондвани приблизно 160 Ма та рифтингу котловин Сомалійської та Мозамбіцької, подією, пов'язаною з формуванням дна океану у морі Ведделла 147 Ма.[2][3]
Між банкою Агульяс та проходом Агульяс межа між земною корою та мантією (Мохо) піднімається з 25 до 14 км (50 км є нормальною межею континент-океан). Товщина земної кори під проходом Агульяс коливається від 6 до 10 км, що нормально для океанічної кори. Можливо, проте, що вулканічні потоки з великої магматичної провінції плато Агульяс (LIP) досягали проходу Агульяс (що становить 160—120 Ма) Матеріал кори під час формування LIP (100-80 млн.), І що кора під спочатку прохід був тоншим.[4]
Осадові шари дуже тонкі на заході проходу Агульяс, місцями лише 8 м. Натомість у центральних частинах проходу вони можуть досягати 1300 м і утворювати заноси осадів. Південна частина зазнала витончення та ерозію.[4]
Течія Агульяс, західна пригранична течія[en] Індійського океану, що тече на південь через долину Натал, басейн Транскей і прохід Агулхас в південно-східній частині Атлантичного океану, де вона відбивається назад в Індійський океан як зворотня течія Агульяса[en]. В Індійському океані течія Агульяс трансформується у вир[en], який, нарешті, повертає частку водної маси назад до долини Натал.[1]
З моменту старту Антарктичної циркумполярної течії в олігоцені Антарктичні придонні води (англ. Antarctic Bottom Water, AABW), прямують як на північ через прохід Агульяс, так і на південь від плато Агульяс до котловини Транскей, а потім до Мозамбіцької котловини[5]
Північноатлантичні глибинні води (англ. North Atlantic Deep Water, NADW) течуть на північ через прохід Агульяс, а потім на захід від Мозамбіцького хребта і через басейн Транскеї на схід від хребта, а потім до Індійського океану[5]. На південь від узбережжя Південно-Африканської Республіки NADW знаходиться близько до глибини 2500 м (8200 футів), де він транспортує 2,9 Sv (мільйон м³/с) зі швидкістю 4 см/сек, в результаті чого прохід Агульяса вичищається від наносів на цій глибині.[6]
Антарктичні проміжні води[en] течуть з Антарктиди до Індійського океану, звідки доходять до Африки зі сходу. Вони течуть на південь через прохід Агульяс, а потім слідують за течією Агульяс і відбиваються назад до Індійського океану[5]
- ↑ а б Schlüter та Uenzelmann-Neben, 2007, 2.1 Geological and oceanographic overview, p. 4
- ↑ Parsiegla та ін., 2009, 4.2. Crustal Types Along the Eastern Profile [16-17], p. 10
- ↑ Stankiewicz та de Wit, 2013, 1.6. Oceanic crust, p. 683
- ↑ а б Uenzelmann-Neben та Huhn, 2009, 6.2. Continental rise and Agulhas Passage, p. 72
- ↑ а б в Uenzelmann-Neben та Huhn, 2009, 3. Oceanographic setting, pp. 66-67
- ↑ Uenzelmann-Neben та Huhn, 2009, 7. Discussion, p. 77
- Parsiegla, N.; Stankiewicz, J.; Gohl, K.; Rydberg, T.; Uenzelmann-Neben, G. (2009). Southern African continental margin: Dynamic processes of a transform margin (PDF). Geochemistry, Geophysics, Geosystems. 10 (3): n/a. doi:10.1029/2008GC002196. Архів оригіналу (PDF) за 19 квітня 2021. Процитовано 19 квітня 2021.
- Schlüter, P.; Uenzelmann-Neben, G. (2007). Reconstruction of oceanic currents and climate change in the Transkei Basin, South African gateway (PDF) (Дипломна робота). Alfred-Wegener-Institut für Polar- und Meeresforschung, Bremerhaven. Процитовано 12 November 2016.
- Stankiewicz, J.; de Wit, M. (2013). 3.5 billion years of reshaped Moho, southern Africa (PDF). Tectonophysics. 609: 675—689. doi:10.1016/j.tecto.2013.08.033. Процитовано 12 November 2016.
- Uenzelmann-Neben, G.; Huhn, K. (2009). Sedimentary deposits on the southern South African continental margin: Slumping versus non-deposition or erosion by oceanic currents? (PDF). Marine Geology. 266 (1–4): 65—79. doi:10.1016/j.margeo.2009.07.011. Процитовано 12 November 2016.