Адамович-Іодко Микола Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Адамович.
Адамович-Іодко Микола Володимирович
рос. Николай Владимирович Адамович-Иодко[1]
Народився17 січня 1915(1915-01-17)[1]
Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія[1]
Помер23 липня 2002(2002-07-23)[1] (87 років)
Жуковський, Московська область, Росія[1]
ПохованняБиковське кладовище
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьльотчик-випробувач, офіцер, дослідник, письменник-документаліст
Галузьflight testingd[1] і ергономіка[1][2]
Alma materМосковський авіаційний інститут (1940)[1]
Науковий ступінькандидат технічних наук[3] (1956)
Знання мовросійська
ЗакладЛьотно-дослідницький інститут імені М. М. Громова[1]
Magnum opusLetno-Issledovatelʹskij Institut Imeni M. M. Gromova, 1941-2001 : sobytija, ljudi ; [k 60-letiju LII Im. M. M. Gromova][d][4]
Військове званнястарший лейтенант[5]
Нагороди

Микола Володимирович Адамович-Іодко (17 січня 1915(19150117), Прилуки, Полтавська губернія, Російська імперія — 23 липня 2002, Жуковський, Московська область, Росія) — Заслужений льотчик-випробувач СРСР (1961), кандидат технічних наук (1956).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 17 січня 1915 року в місті Прилуки. Закінчив школу фабрично-заводського учнівства (ФЗУ), працював слюсарем. З 1936 року відвідував аероклуб Московського авіаційного інституту. У 1940 році закінчив Московський авіаційний інститут. Працював інженером у ЦАГІ імені М. Є. Жуковського.

У 1941—1942 роках — інженер Льотно-дослідницького інституту (ЛДІ). З 1942 по травень 1973 року — на льотно-випробувальній роботі в ЛДІ.

Виконав перший політ і провів іспит Ла-7 (1943—1944). Провів: іспит Іл-2 на міцність (1944); випробував системи автоматичного заходу на посадку «Поле» на пасажирських літаках; багато робіт із систем керування на важких літаках.

Має 14 наукових праць і 4 авторські посвідчення на винаходи. Працював у ЛДІ начальником ергономічної лабораторії. Мешкав у місті Жуковський Московської області. Помер 23 липня 2002 року. Похований у Жуковському, на Биковському цвинтарі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки, медалями.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и к л АДАМОВИЧ-ИОДКО Николай Владимирович // Авиация России : биографическая энциклопедия : 1909-2009 : А--Я / под ред. А. Н. Зелин — Москва: 2009. — С. 12. — 880 с. — ISBN 978-5-903989-03-4
  2. ↑ Шелест И. И. "Бытовая травма", На прочность // С крыла на крыло — 1 — Москва: Молодая гвардия, 1969. — 494 с.
  3. ↑ Остапенко Ю. А., Батков А. М. АДАМОВИЧ-ИОДКО Николай Владимирович (1915-2002) // XX век. Авиастроение России в лицах : энциклопедический словарь / под ред. А. М. Батков — Москва: 2005. — С. 10. — 552 с. — ISBN 5-901262-01-2
  4. ↑ https://primo.nlr.ru/primo-explore/fulldisplay?docid=07NLR_LMS000194048&context=L&vid=07NLR_VU1&lang=ru_RU&search_scope=default_scope&adaptor=Local%20Search%20Engine&tab=default_tab&query=lsr24,contains,%D0%90%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87-%D0%98%D0%BE%D0%B4%D0%BA%D0%BE,AND&mode=advanced&offset=0
  5. ↑ Память народа — 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адамович-Іодко_Микола_Володимирович&oldid=42202090