Адамо Тадоліні
Адамо Тадоліні | ||||
---|---|---|---|---|
італ. Adamo Tadolini | ||||
Народження | 21 грудня 1788[1] Болонья, Папська держава | |||
Смерть | 16 лютого 1868 (79 років) | |||
Рим, Папська держава | ||||
Країна | Королівство Італія | |||
Діяльність | скульптор | |||
Напрямок | неокласицизм | |||
Твори | Пам'ятник Сімону Болівару (Ліма) | |||
У шлюбі з | Serafina Passamontid | |||
Діти | Scipione Tadolinid[2] | |||
Роботи в колекції | Музей Прадо і цвинтар Чертозаd | |||
| ||||
Адамо Тадоліні у Вікісховищі | ||||
Адамо Тадоліні (21 грудня 1788, Болонья — 16 лютого 1868, Рим) — італійський скульптор. Працював спочатку в Болоньї, а згодом — у Римі. Був засновником відомої династії римських скульпторів, принаймні три покоління якої професійно займалися скульптурою аж до другої половини XX століття[3][4].
Народився 21 грудня 1788 року в Болоньї в родині комерсанта Джованні Карло та Агати Далль-Орсо. Його дідом був скульптор Петроніо Тадоліні (1727 — 1813).
З 1808 року протягом 5 років він навчався в Академії образотворчих мистецтв у Болоньї під керівництвом Джакомо Де Марії (1762—1838). Здібний студент, він три роки поспіль здобував від Болонської академії премії Керландезі / premi Curlandesi (у 1811 — 1813 роках), що дало йому змогу вдосконалювати навички скульптора під керівництвом Антоніо Канови. З 1814 року молодий Тадоліні переїхав до Рима і працював у мистецькій студії А. Канови аж до смерті останнього (1822), згодом Тадоліні відкрив власну творчу майстерню.
2 травня 1819 року Адамо одружився з Серафіною Пассамонті (1799-1848); від шлюбу народилися Корнелія (1820-1895), Сципіон (1822-1898), Тіто (1825-1909), Олена (1829-30), Аугусто (1832-1857) та Джудітта (1838-1915).
Був професором кафедри скульптури Римської академії мистецтв св. Луки.
Працював у стилі неокласицизму. Вроджене відчуття прекрасної форми разом з неабиякими творчими здібностями та незвичайними знаннями анатомії зробили Тадоліні ідеальним інтерпретатором та продовжувачем стилю Канови[5]; він був одним з найбільш затребуваних скульпторів свого часу.
- ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2003.
- ↑ Adamo Tadolini [Архівовано 12 серпня 2021 у Wayback Machine.] // ValutazioneArte.it
- ↑ Adamo Tadolini [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.] // La Galleria antiquaria Alessandra Corvi
- ↑ J.B. Hartmann, Lo studio Tadolini, 1996.
- Ricordi autobiografici di Adamo Tadolini scultore, vissuto dal 1788 al 1868, pubblicati dal nipote Giulio, Roma, Tip. di Baldi Giovanni, 1900.
- Rafael Pineda. Tenerani y Tadolini, los escultores de Bolívar. Caracas: Ernesto Armitano, 1973.
- Hufschmidt, Tamara Felicitas. Tadolini Adamo, Scipione, Giulio, Enrico: Quattro generazioni di scultori a Roma nei secoli XIX e XX. Roma: Gruppo dei Romanisti, 1996.
- Tadolini Adamo. 21 Dicembre 1788 — 12 Febbraio 1868 [Архівовано 12 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Storia e Memoria di Bologna
- Adamo Tadolini [Архівовано 12 серпня 2021 у Wayback Machine.] // IAM Venezuela (Institutional Assets and Monuments of Venezuela)