Адаптивна антенна решітка
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (березень 2018) |
Адапти́вна анте́нна реші́тка (ААР) — тип антенної решітки, в якій динамічна зміна параметрів і характеристик здійснюється адаптивно до впливів зовнішніх або внутрішніх факторів. Як правило, таким чинником є наявність активних завад, за присутності яких можливість адаптації підвищує якість прийому сигналів[1]
У зарубіжній літературі адаптивна антенна решітка називається англ. adaptive antenna array. Якщо адаптація діаграми спрямованості антенної решітки здійснюється за допомогою фазообертувачів мова йде про адаптивну фазовану антенну решітку. В цифрових антенних решітках (ЦАР) адаптація здійснюється шляхом вагової обробки цифрових масивів напруг сигналів по виходах аналого-цифрових перетворювачів (у приймальних ЦАР) або на входах цифро-аналогових перетворювачів (у передавальних ЦАР). Адаптивні цифрові антенні решітки за кордоном також іменують як smart antenna (розумна антена).[2]
Головним недоліком адаптивних антенних решіток є наявність в них перехідного процесу, необхідного для завершення адаптації. Тому так зване мерехтіння рознесених у просторі джерел активних завад, яке здійснюється шляхом почергового їхнього вмикання на випромінювання на інтервал часу, що менше періоду адаптації діаграми спрямованості адаптивної антенної решітки, є досить ефективним методом, який позбавляє відповідні радіотехнічні системи завадозахисту.
- максимум відношення сигнал/шум[1]
- мінімум потужності власних шумів на виході ААР[1]
- мінімум потужності залишків завад на виході ААР
Відомим напрямом синтезу адаптивних антен є застосування атомарних функцій[3].
В MIMO системах зв'язку, в яких ААР використовуються як на приймальній, так і на передавальній стороні, розвитком класичного підходу до синтезу ААР є адаптивна зміна кількості каналів у системі Massive MIMO в залежності від поточної завадової ситуації в ефірі, що забезпечується на основі кластерізації окремих груп антенних елементів цифрової антенної решітки у підрешітки.[4]
Крім того, в адаптивних антенних решітках системи зв'язку можливе поєднання адаптації діаграми спрямованості з адаптацією інших параметрів системи, таких як захисний інтервал OFDM сигналу[5] та ін.
- просторове рознесення
- поляризаційне рознесення
- ↑ а б в Роберт А. Монзинго, Томас У. Миллер. Адаптивные антенные решетки: введение в теорию/ Пер. с англ. — Москва: Радио и связь, 1986. 448 с.
- ↑ Слюсар, В.И. (2004). Smart-антенны пошли в серию (PDF). Электроника: наука, технология, бизнес. – 2004. - № 2. с. C. 62 – 65. Архів оригіналу (PDF) за 12 травня 2021. Процитовано 1 квітня 2018.
- ↑ Зелкин Е. Г., Кравченко В. Ф. Синтез антенн на основе атомарных функций. М. Радиотехника, 2003
- ↑ Слюсар В. И. К вопросу об адаптивном управлении каналами системы Massive MIMO. // 17-а науково-технічна конференція «Створення та модернізація озброєння і військової техніки в сучасних умовах».– Чернігів: Державний науково-випробувальний центр Збройних Сил України. — 07 -08 вересня 2017 р. — C.328 — 329.[1] [Архівовано 2 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ В. Б. Манелис, И. В. Каюков. Адаптация защитного интервала OFDM сигнала к изменяющимся канальным условиям. // Международная научно-техническая конференция «Радиолокация. Навигация. Связь», 2008