Адольф Генріх Шлеттер
| Адольф Генріх Шлеттер | |
|---|---|
 | |
| Народився | 8 січня 1793[1] Лейпциг, Саксонія, Священна Римська імперія[1] |
| Помер | 18 грудня 1853[1] (60 років) former 2nd arrondissement of Parisd, Париж, Франція[1] |
| Країна | .svg){kind=small} Королівство Саксонія |
| Діяльність | торговець, колекціонер мистецтва |
| Знання мов | німецька |
Адольф Генріх Шлеттер (8 січня 1793, Лейпциг — 19 грудня 1853, Париж) — німецький торговець шовком, консул і меценат у Лейпцигу.
Син торговця шовком Саломона Ґотгольда Шлеттера (1750—1814), 1813 року після навчання приєднався до фрайкору «Прапор саксонців-добровольців».[2] З 1814 по 1849 рік він керував компанією, яку отримав від свого батька, що спеціалізувалась на торгівлі французькими шовковими виробами.
Заповів свою велику мистецьку колекцію, яка включала 80 картин і 17 малих скульптур, зокрема найдорожчу картину в колекції в 12 000 франків, Наполеон у Фонтенбло[3] і будинок на Петерштрассе[4] місту Лейпцигу. Заповіт був дійсний за умови, що протягом п'яти років для цієї колекції має бути збудовано музей. 18 грудня 1858 року, за день до п'ятиріччя з дня його смерті, у Лейпцигу відкрився Музей образотворчих мистецтв. Завдяки Шлеттеру Лейпциг відіграв особливу роль у популяризації французького живопису в Німеччині.[5]
Адольф Генріх Шлеттер також підтримував акторів і музикантів,[6] дружив з Кларою і Робертом Шуманами, а також жертвував на соціальні установи.[3]
На честь Адольфа Генріха Шлеттера його іменем названо площу та вулицю в Лейпцигу. У 2011 році Шлеттерплац у районі Мітте, район Zentrum-Süd, перейменовано на Гаудігплац.[7]
-
Оригінальний надгробок з Нового цвинтаря Св. Йоганна, тепер: лапідарій, Старий цвинтар Св. Йоганна Лейпциг -
Могила Шлеттера на Південному цвинтарі після перенесення з Нового цвинтаря
- ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #117326658 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Horst Riedel (2005). Stadtlexikon Leipzig von A bis Z (нім.). Leipzig: Pro Leipzig. с. 526. ISBN 3-936508-03-8.
- ↑ а б Gespräch mit Jan Nicolaisen über Adolf Heinrich Schletter in der Leipziger Volkszeitung, abgerufen am 10. April 2019
- ↑ Seit 1836 im Besitz des Kaufmanns, behielt es bis zu seinem Abriss 1920 seinen Namen «Schletterhaus».
- ↑ Michel Espagne: Rezension zu: Nerlich, France: La peinture française en Allemagne (1815—1870). Paris 2010, ISBN 978-2-7351-1252-4, in: Connections. A Journal for Historians and Area Specialists, 29. Juli 2011. <Link>
- ↑ Beispielsweise wird Schletter als finanzieller Unterstützer in Notlagen in der Autobiographie von Richard Wagner, Mein Leben. Zweiter Teil erwähnt.
- ↑ Ratsversammlung vom 18. Mai 2011 (Beschluss-Nr. RBV-822/11), amtliche Bekanntmachung: Leipziger Amtsblatt Nr. 11 vom 4. Juni 2011, bestandskräftig seit dem 5. Juli 2011 bzw. 5. August 2011. Vgl. Leipziger Amtsblatt Nr. 16 vom 10. September 2011.
- Julius Vogel. Schletter, Adolf Heinrich // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1890, Band 31, S. 465 f. (нім.)
- Andreas Priever: Ankäufe Adolf Heinrich Schletters (1793—1853) aus der Sammlung des Conte Giovanni Battista Sommariva in Paris. In: Museum der bildenden Künste, Jahresheft 1996, Leipzig 1997, S. 7–17. (нім.)
- Адольф Генріх Шлеттер у Лейпцизькому лексиконі
- Adolf Heinrich Schletter. Leipziger Biographie (нім.). Процитовано 3 травня 2023.
|
