Перейти до вмісту

Адріан Фрутігер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Адріан Фрутігер
нім. Adrian Frutiger
Адріан Фрутігер, 2002 рік
Ім'я при народженніAdrian Johann Frutiger
Народився24 травня 1928(1928-05-24)[4][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Унтерзеен, Швейцарія[4][2]
Помер10 вересня 2015(2015-09-10)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих (87 років)
Бремгартен-бай-Берн, Берн-Міттельланд, Bernese Mittelland administrative regiond, Берн, Швейцарія[6]
Країна Швейцарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьшвейцарець
Діяльністьтипограф і дизайнер
Відомий завдякиUnivers, Frutiger і Avenir
Alma materВища школа мистецтв (Цюрих)[de]
Знання мовнімецька[7] Редагувати інформацію у Вікіданих і французька Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДеберні і Пеньйоd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоAlliance Graphique Internationaled[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusFrutigerd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих, Universd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих, Avenird[2] Редагувати інформацію у Вікіданих, OCR-Bd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих, Ondine Scriptd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих і Méridiend[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Приклади деяких шрифтів, створених Фрутігером

А́дріан Фру́тігер (нім. Adrian Frutiger, ˈfʁuːtɪˌgər) (нар. 24 травня 1928(19280524), Унтерзеен — пом. 10 вересня 2015[9], Бремгартен-бай-Берн[10][11], Швейцарія) — швейцарський дизайнер шрифтів, що належить до найвизначніших представників швейцарської школи типографії XX та XXI ст[12].

Біографія

[ред. | ред. код]

Фрутігер був сином ремісника[13]. Після закінчення навчання на набірника в друкарні Interlakner Buch und Kunstdruckerei Otto Schlaefli (сьогодні Verlag Schlaefli & Maurer AG)[14] та закінчення школи мистецького ремесла[de] (1949—1951) в Альфреда Вілліманна та Вальтера Кеха (дипломна робота: «Європейский розвиток шрифтів від лапідарної грецької абетки до шрифтів Відродження») Фрутігер спочатку працював графіком у Цюриху. 1952 року він став робітником паризької словолитні Deberny & Peignot, 1962 року Фрутігер разом із Бруно Пфеффлі й Андре Гюртлером заснував власне графічне ательє в Аркеї біля Парижа. Поза роботою, він також викладав протягом декількох років у École Estienne та École Nationale Supérieure des Arts Décoratifs. З 1992 року Фрутігер жив у Бремгартені біля Берна[15].

Два його найвідоміші шрифти — некарбована лінійна антиква Univers і створений для паризького міжнародного аеропорту імені Шарля де Голля Roissy, рання форма шрифта Frutiger. Поза цим Фрутігер створив численні інші шрифти, такі як Avenir, Centennial, Iridium, Meridien і Serifa. Його шрифти OCR-B, оптимовані для читання, 1973 року стали стандартом ISO.

Рутігер описав створення шрифтів без засічок як «основну роботу всього життя»[16], пояснивши це складністю їхнього дизайну порівняно зі шрифтами із засічками[16].

Швейцарський дорожній знак підтвердження напрямку. Написи використовують шрифт ASTRA Frutiger Autobahn

Книга Фрутігера 1978 року «Людина та її знаки» вважається фундаментальною працею теорії знаків для практичного графічного застосування, наприклад, для створення логотипа. Книга перекладена та оприлюднена сімома мовами.

З 2003 року дорожні знаки у Швейцарії використовують шрифти ASTRA-Frutiger Standard і ASTRA-Frutiger Autobahn[17].

Родина

[ред. | ред. код]

Фрутігер був двічі одружений. Його перша дружина, Полетт Флюкігер, померла 1954 року після народження їхнього сина Стефана.

1955 року Фрутігер одружився з Сімоною Бікель, яка померла 2008 року[18]. Обидві доньки від цього шлюбу, Анна-Сильвія та Аннік, скоїли суїцид у 16 і 20 років відповідно. Для вшанування їхньої пам'яті батьки заснували фонд «Fondation Adrian et Simone Frutiger», що опікується нейропсихологічними та нейропсихіатричними дослідженнями[19].

Шрифти, розробені Фрутігером

[ред. | ред. код]

Почесні звання та нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1986: Gutenberg-Preis спілки Gutenberg-Gesellschaft e. V.
  • 1987: Type Directors Club Medal нью-йоркського Type Directors Club
  • 2006: Sota-Award за весь внесок протягом життя
  • 2007: Preis Designer 2007 Департаменту культури Швейцарської Конфедерації за формування вигляду довкілля для мільйонів осіб
  • 2013: Kulturpreis des Berner Oberlandes за весь внесок протягом життя

Список робіт

[ред. | ред. код]
  • Der Mensch und seine Zeichen. Textbearbeitung von Horst Heiderhoff. 3 Bände. D. Stempel, Frankfurt am Main 1978/1979/1981; Kurzfassung: Marix, Wiesbaden 2006, ISBN 3-86539-907-X.
  • Type, Sign, Symbol. ABC, Zürich 1980 (englisch, deutsch, französisch).
  • Ein Leben für die Schrift. Schlaefli & Maurer, Interlaken 2003, ISBN 3-85884-015-7.
  • Nachdenken über Zeichen und Schrift. Haupt, Bern 2005, ISBN 3-258-06811-9.
  • Symbole. Geheimnisvolle Bilder-Schriften, Zeichen, Signale, Labyrinthe, Heraldik. Haupt, Bern 2008, ISBN 978-3-258-07323-1.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://www.sueddeutsche.de/kultur/nachruf-eine-epoche-in-buchstaben-1.2645575
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Adrian Frutiger obituary // The Guardian — United Kingdom: GMG, 2015. — ed. size: 161152 — ISSN 0261-3077
  3. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118693891 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ SNAC — 2010.
  6. ↑ газета
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ https://a-g-i.org/members
  9. ↑ Дата смерті 10 вересня 2015 відповідно до уряду комуни Бремгартена біля Берна від 16 вересня 2015
  10. ↑ Некролог Адріана Фрутігера [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.] Linotype, 15 вересня 2015
  11. ↑ Erik Spiekermann (13 вересня 2015). Eine Epoche in Buchstaben. Süddeutsche Zeitung. Архів оригіналу за 29 серпня 2019. Процитовано 14 вересня 2015.
  12. ↑ 8 Typography Quotes of Adrian Frutiger To Motivate You. Master Bundles (амер.). 5 листопада 2021. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.
  13. ↑ Ulf Erdmann Ziegler. Schrift und Zärtlichkeit. Zum Tode des Schweizer Typographen Adrian Frutiger. In Frankfurter Allgemeine Zeitung vom 14. September 2015. Seite 13
  14. ↑ Schriften mit Weltruhm: Typograf Adrian Frutiger ist gestorben [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]. Abgerufen am 15. September 2015
  15. ↑ Adrian Frutiger [Архівовано 14 вересня 2015 у Wayback Machine.], typografie.co.at, abgerufen am 15. Juli 2014 (файл PDF)
  16. ↑ а б Eye Magazine | Feature | Reputations: Adrian Frutiger. www.eyemagazine.com. Архів оригіналу за 30 січня 2013. Процитовано 8 листопада 2021.
  17. ↑ typografie.info: Schriften auf Verkehrszeichen. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 22 січня 2020.
  18. ↑ Margalit Fox: Adrian Frutiger Dies at 87; His Type Designs Show You the Way [Архівовано 25 січня 2020 у Wayback Machine.], in: New York Times, 18. September 2015.
  19. ↑ Fondation Adrian et Simone Frutiger — Historique. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 22 січня 2020. [Архівовано 2020-08-05 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адріан Фрутігер
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адріан_Фрутігер&oldid=44060576