Перейти до вмісту

Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво
англ. Asia-Pacific Economic Cooperation[1]
АбревіатураПомилка Lua: expandTemplate: template "ref-zh-tw" does not exist.
Гаслоopen regionalism
Типміжурядова організація[2]
Засновано6 листопада 1989[3]
Країна Сінгапур[4]
Штаб-квартираПомилка Lua у Модуль:Sources-utils у рядку 532: variable 'src' is not declared.
Місце діяльностіАзіатсько-Тихоокеанський регіон
ЧленствоАвстралія
Бруней
Канада
Індонезія
Японія
Південна Корея
Малайзія
Нова Зеландія
Філіппіни
Сінгапур
Таїланд
США
Тайвань
Гонконг
КНР
Мексика
ПНГ
Чилі
Перу
Росія
В'єтнам
Офіційні мовианглійська[4]
Членів21
Штат працівників50 осіб (2022)[5]
Вебсайт: apec.org
Мапа
CMNS: Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво у Вікісховищі

Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (англ. The Asia-Pacific Economic Cooperation, скорочено АТЕС, англ. APEC) — форум економік Тихоокеанського узбережжя. Заснований у 1989 році з метою сприяння тіснішій економічній співпраці та вільній торгівлі держав Азійсько-Тихоокеанського регіону. Аналог таких утворень як Європейський Союз та Північноамериканської зони вільної торгівлі, що існують в інших регіонах світу. Наразі до кооперації входять 21 економіка. Частка держав-членів становить 40,5 % планетарного населення, 54,2 % ВВП та 43,7 % міжнародної торгівлі.[6]

Щорічно відбувається форум держав-членів на рівні глав урядів, місце зустрічі чергується поміж всіма державами. Специфічною особливістю є дрес-код — національні костюми держави господаря.

Економіки-учасниці

[ред. | ред. код]

До АТЕС входить 21 член, це більшість з-поміж держав, що омиваються Тихим океаном. Організація є однією із небагатьох куди входить Тайвань (хоча й під кострубатою назвою Китайський Тайбей), при цьому за цілковитої згоди материкового Китаю. Та на догоду Піднебесній щодо членів використовується термін «економіки-учасниці» замість звичнішого «держави-учасниці».

Економіка-член рік
вступу
Австралія Австралія 1989
Бруней Бруней 1989
Індонезія Індонезія 1989
Канада Канада 1989
Малайзія Малайзія 1989
Нова Зеландія Нова Зеландія 1989
Південна Корея Південна Корея 1989
Сінгапур Сінгапур 1989
США США 1989
Таїланд Таїланд 1989
Філіппіни Філіппіни 1989
Японія Японія 1989
Гонконг Гонконг, КНР 1991
КНР КНР 1991
Китайський Тайбей Китайський Тайбей (Тайвань) 1991
Мексика Мексика 1993
Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея 1993
Чилі Чилі 1994
В'єтнам В'єтнам 1998
Перу Перу 1998
Росія Росія 1998

Індія, попри те що не омивається Тихим океаном також робила запит щодо членства в організації. Попервах її заявку підтримали США, Японія та Австралія. Але з низки причин її не прийняли до організації, та було оголошено про мораторій на прийняття нових членів до кінця 2010 року.

Окрім Індії, ще з десяток держав висловили бажання приєднатися. Зокрема: Монголія, Пакистан, Лаос, Бангладеш, Коста-Рика, Колумбія, Еквадор. Також Гуам, за прикладом Гонконгу та Китаю намагається стати повноправним членом окремим від США.

Принципи діяльності

[ред. | ред. код]
  • Рівноправне партнерство;
  • Схильність до відкритого діалогу й досягнення консенсусу у обговоренні найважливіших проблем;
  • Взаємовигода економічного співробітництва з урахуванням країн, що розвиваються.

Організаційна структура

[ред. | ред. код]
  • Зустрічі на вищому рівні
  • Міністерські зустрічі
  • Зустрічі старших посадових осіб
  • Група видатних діячів
  • Тихоокеанський діловий форум
  • Комітет торгівлі та інвестицій
  • Бюджетно-адміністративний комітет
  • Робочі групи
  • Секретаріат
  • Економічний комітет

Саміти

[ред. | ред. код]

Щорічні[7] зустрічі на високому рівні лідерів держав АТЕС:

Рік # Дата Країна Місто
1989 1 6–7 листопада Австралія Австралія Канберра
1990 2 29–31 липня Сінгапур Сінгапур Сінгапур
1991 3 12–14 листопада Південна Корея Південна Корея Сеул
1992 4 10–11 вересня Таїланд Таїланд Бангкок
1993 5 19–20 листопада США США Острів Блейк
1994 6 15–16 листопада Індонезія Індонезія Богор
1995 7 18–19 листопада Японія Японія Осака
1996 8 24–25 листопада Філіппіни Філіппіни Маніла, Субік
1997 9 24–25 листопада Канада Канада Ванкувер
1998 10 17–18 листопада Малайзія Малайзія Куала-Лумпур
1999 11 12–13 вересня Нова Зеландія Нова Зеландія Окленд
2000 12 15–16 листопада Бруней Бруней Бандар Сері Бегаван
2001 13 20–21 жовт КНР КНР Шанхай
2002 14 26–27 жовт Мексика Мексика Лос-Кабос
2003 15 20–21 жовт Таїланд Таїланд Бангкок
2004 16 20–21 листопада Чилі Чилі Сантьяго
2005 17 18–19 листопада Південна Корея Південна Корея Пусан
2006 18 18–19 листопада В'єтнам В'єтнам Ханой
2007 19 8–9 вересня Австралія Австралія Сідней
2008 20 22–23 листопада Перу Перу Ліма
2009 21 14–15 листопада Сінгапур Сінгапур Сінгапур
2010 22 13–14 листопада Японія Японія Йокогама
2011 23 12–13 листопада США США Гонолулу
2012 24 9–10 вересня Росія Росія Владивосток
2013 25 5–7 жовт Індонезія Індонезія Балі
2014 26 10–11 листопада КНР КНР Пекін
2015 27 18–19 листопада Філіппіни Філіппіни Пасай
2016 28 19–20 листопада Перу Перу Ліма
2017 29 10–11 листопада В'єтнам В'єтнам Дананг
2018 30 17–18 листопада Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея Порт-Морсбі
2019 31 16–17 листопада (скасовано) Чилі Чилі Сантьяго
2020 32 20 листопада Малайзія Малайзія Куала-Лумпур (розміщено віртуально)[8]
2021 33 12 листопада Нова Зеландія Нова Зеландія Окленд (розміщено віртуально)[9]
2022 34 18–19 листопада Таїланд Таїланд Бангкок
2023 35 15–17 листопада США США Сан Франциско
2024 36 10–16 листопада Перу Перу Куско
2025 37 Буде оголошено Південна Корея Південна Корея Сеул
2026 38 Буде оголошено Бруней Бруней Бандар Сері Бегаван

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.apec.org/about-us/about-apec
  2. ↑ https://www.apec.org/about-us/how-apec-operates/policy-level
  3. ↑ https://www.apec.org/meeting-papers/annual-ministerial-meetings/1989/1989_amm
  4. ↑ а б https://www.apec.org/meeting-papers/annual-ministerial-meetings/1992/1992_amm/annex3
  5. ↑ https://www.apec.org/about-us/apec-secretariat/employment
  6. ↑ стаття "Про АТЕК", на офіційному сайті організації ((англ.)) . Архів оригіналу за 19 листопада 2010. Процитовано 17 жовтня 2010. [Архівовано 2010-11-19 у Wayback Machine.]
  7. ↑ APEC/History. Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 25 квітня 2021.
  8. ↑ Apec leaders' summit to be virtual. Kyodo News. 4 вересня 2020. Процитовано 5 квітня 2021 — через The Bangkok Post.
  9. ↑ New Zealand to host virtual APEC in 2021. The Beehive (англ.).

Література

[ред. | ред. код]
  • А. М. Копистира. Азійсько-тихоокеанське економічне співробітництво // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.: Знання України, 2004. — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-Х

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Азійсько-Тихоокеанське_економічне_співробітництво&oldid=44061533