Айрін Дейлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Айрін Дейлі
Народилася12 вересня 1920(1920-09-12)[2][3][…]
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Померла24 вересня 2008(2008-09-24)[1][2][…] (88 років)
Санта-Роса, Каліфорнія, США
·колоректальний рак
Країна США
Діяльністьакторка, акторка театру, телеакторка, кіноакторка
Знання мованглійська
IMDbID 0197320

Айрін Де́йлі (англ. Irene Dailey; 1920–2008)[5][6] — американська актриса театру, кіно та телебачення.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дейлі народилася в Нью-Йорку.[5] Її братом був актор Ден Дейлі.[5]

Дейлі отримала театральну премію Drama Desk Award 1966 року за роботу в п'єсі Rooms[7] і зіграла Нетті Клірі в оригінальній бродвейській постановці драми The Subject Was Roses (1964), яка отримала премію Тоні.[5] Інші ролі на Бродвеї включали Idiot's Delight, The Good Woman of Szechwan та You Know I Can't Hear You When the Water's Running.

У 1969 році Дейлі приєдналася до акторського складу довготривалого серіалу CBS «На межі ночі» в ролі Памели Стюарт[5], мстивої дружини колишнього чоловіка Ніколь Дрейк Дуейна, яка зарізала Стефані Мартін. У 1971 році вона отримала премію Сари Сіддонс за роботу в чиказькому театрі. Пізніше Дейлі приєдналася до акторського складу серіалу «Інший світ» у 1974 році як четверта актриса, яка зіграла роль сімейного матріарха Ліз Метьюз. У той час як інші члени родини Метьюз були виключені на початку 1980-х років, вона залишалася головною героїнею шоу до літа 1986 року, повернувшись у листопаді 1987 року без контракту, будучи помітною фігурою на 25-му та 30-му ювілеї шоу і востаннє виступала в травні 1994 року.[5]

Її робота над «Іншим світом» була відзначена денною премією «Еммі» як найкраща актриса в 1979 році.[5] Після її останньої появи в 1994 році вона з'явилася на Бродвеї у відновленні п'єси Стріндберга «Батько», отримавши чудові відгуки за свою гру медсестри Френка Ланджелли, яка повинна маніпуляціями вдягнути його в гамівну сорочку після того, як він збожеволів. Серед її фільмів: «З леді так не поводяться» (1968), «П'ять легких п'єс» (1970) і «Жах Амітивіля» (1979).[5]

Вона ніколи не виходила заміж і не мала дітей через відсутність інтересу до того й іншого.[8]

Дейлі померла 24 вересня 2008 року від раку товстої кишки в медичному закладі в Санта-Роза, Каліфорнія.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Фільм

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль Примітки
1968 Смілива гра Місіс Карлайл
1968 З леді так не поводяться Місіс Фіттс
1970 П'ять легких п'єс Самія Главія
1971 Банда Гріссомів Гледіс «Ма» Гріссом
1979 Жах Амітивіля Тітка Гелена

Телебачення

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль Notes
1958 Приманка Міллі Бейкер «Blind Date»
1959 Голе місто Емі Гері «Four Sweet Corners»
1962 Голе місто тітка Мод «Goodbye Mama, Hello Auntie Maud»
1962 Захисники місіс Прінцлер «The Avenger»
1962 Сем Бенедикт Амелія Картер «Everybody's Playing Polo»
1963 Сутінкова зона місс Френк «Mute»
1963 Доктор Кілдер Сара Андерсон «A Trip to Niagara»
1963 Одинадцята година Агата Міллер «The Bride Wore Pink»
1964 Бен Кейсі Керолін Баллард «Heap Logs and Let the Blaze Laugh Out»
1964 Бреннер місіс Фрідмен «The Vigilantes»
1965 Медсестри Енні Клойн «Threshold»
1966 Гоук Геллі Сіммонс «How Close Can You Get?»
1968 NET Playhouse Рут «Home»
1969–1970 На порозі ночі Памела Стюарт TV series
1972 Jigsaw місіс Каммінгс TV film
1974–1986 Інший світ Ліз Метьюз Contract role
1987 American Playhouse місіс МакГвайр «Stacking»
1987–1994 Інший світ Ліз Метьюз Recurring role

(final appearance)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://www.nytimes.com/2008/10/07/theater/07dailey.html?partner=rssnyt&emc=rss
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в Internet Broadway Database — 2000.
  4. ↑ Find a Grave — 1996.
  5. ↑ а б в г д е ж и Hevesi, Dennis (6 жовтня 2008). Irene Dailey, Actress of Stage and TV, Dies at 88. The New York Times. Архів оригіналу за 23 липня 2022. Процитовано 9 травня 2023.
  6. ↑ Tribute: Irene Dailey. TV Guide. Т. 56, № 42. 20 жовтня 2008. с. 64.
  7. ↑ Drama Desk Awards (1965–1966). DramaDesk.com. Архів оригіналу за 4 липня 2008. Процитовано 19 жовтня 2008.
  8. ↑ An Interview with Irene Dailey, Skip E. Lowe, 1994

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Айрін_Дейлі&oldid=43635859